Жінки у поліції – явище вже давно не поодиноке і звичне. Але в право­охоронних органах існують підрозді­ли, які і досі в суспільстві вважають­ся „чоловічими”. Один із них – слід­че відділення. Доказом того, що такі уявлення – стереотипні, є начальниця відділення № 2 слідчого відділу Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області селища Захарівка, підпол­ковниця поліції Ірина Беріна.

Ірина Беріна з колегами Вітою Насіковською та Вадимом КоханськимІрина Беріна з колегами Вітою Насіковською та Вадимом КоханськимАвтор: Вікторія Майнич

Пані Ірино, яким був Ваш шлях у поліцію? Мріяли про це з дитинства, чи прийшли до такого рішення в до­рослому віці?

– Я виросла в родині, де тато був пра­воохоронцем, але працювати у поліції не було мрією мого дитинства. Це рі­шення я прийняла вже у зрілому віці, коли після закінчення Одеського дер­жавного університету ім.І.І.Мечнікова, у 1996 році, я прийшла на службу до мілі­ції, а саме до паспортного відділу Фрун­зівького РВП, на посаду інспекторки з реєстраційної та міграційної роботи. Че­рез рік я вступила до Одеського держав­ного університету внутрішніх справ, по закінченню якого отримала кваліфікацію „спеціаліст-правознавець” та була при­значена на посаду слідчої слідчого від­ділу Приморського районного відділу Одеського міського управління МВС України. А вже з 2005 року повернулася до рідного селища, де стала працюва­ти в місцевому слідчому відділі, спочат­ку на посаді старшої слідчої, згодом на­чальниці слідчого від­ділення.

На даний час я перебу­ваю на посаді начальниці відділення № 2 слід­чого відділу Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області. Стаж моєї роботи в правоохо­ронних органах – 27 років, з яких 25 років – в слідчому підрозділі.

Слідство – діяльність, пов’язана з кримінальними по­діями. Які найважчі справи до­велося розслідувати? Чи були у Вас справи, пов’язані з на­сильством, як часто вони тра­пляються в нашій місцевості?

– Найважчими справами яв­ляється розслідування кримі­нальних проваджень за фактами злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи, стате­вої недоторканності, а саме: навмисні вбивства, заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, не менш легким являються розкриття злочинів проти власності: крадіжок, грабежів, розбійних нападів, шахрайств. Роз­криття таких злочинів – це завжди наполеглива та зла­годжена робота всього підрозділу поліції.

Справи, пов’язані з домашнім насильством трапля­ються постійно, але є налагоджений механізм розсліду­вання таких справ і направлення їх до суду, головне ба­жання особи, відносно якої скоюється домашнє насиль­ство, звернутися до поліції.

Правоохоронців часто критикують. Як Ви сприй­маєте критику?

– До критики завжди прислухаюся, сприймаю її про­дуктивно, якщо критика справедлива, роблю з неї певні висновки з метою покращення роботи слідчого підрозділу.

Чи вдається відмежовувати роботу від особисто­го життя? Що дає Вам сил і позитиву?

– Відмежувати роботу від особистого життя не дуже виходить, тому що потрібно бути 24/7 на зв’язку і коли вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, потрібно негайно прибути на роботу, забувши про особисте життя.

Позитив черпаю у спілкуванні з рідними людьми, по­другами, природою, переглядом цікавих телепередач про подорожі ( коли є час ), у спілкуванні з домашніми улюбленцями. Це допомагає уникнути професійного ви­горання. Також опікуюся долею безпритульних тварин, яких у нашому селищі зараз чимало і це засмучує. Хо­тілося б, щоб місцева влада звернула увагу на цю про­блему, порушила б питання їх стерилізації та вакцинації.

Відчуваєте підтримку рідних?

– Так – вони в усьому мене завжди підтримують, за що я їм дуже вдячна, адже вони – мій надійний тил і опора.

В уяві багатьох слідчий – це чоловік, суворий правоохоронець. Чи стикалися Ви з певними стере­отипами й упередженнями?

– Зі стереотипами та упередженнями з приводу ста­ті працівників слідчого підрозділу ніколи не стикалася. У слідчому відділенні, крім мене, вже 24 роки працює стар­ша слідча Віта Вікторівна Насіковська, по 4 роки слідчі: Ольга Миколаївна Заболотна (яка нещодавно пішла у де­кретну відпустку) та Вадим Леонідович Коханський, яких вважаю висококласними фахівцями, професіоналами своєї справи. Також на посаді інспектора-криміналіста теж перебуває жінка, Олена Миколаївна Харченко, яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дити­ною, але планує найближчим часом повернутися до праці.

Чи були у Вас учні за час Вашої роботи? Що би Ви порадили дівчатам, які вже міркують над тим, щоб стати слідчими? З чого треба починати, якщо ти ще в школі. На що звернути увагу.

– Так, звичайно. До нас щороку приходять практикан­ти, щоб навчитися і перейняти досвід, багато хто з них вже пішов працювати до слідчих підрозділів, є такі, що після проходження практики мріють працювати слідчи­ми, та після отримання вищої юридичної освіти, плану­ють повернуться до нас.

Дівчатам і хлопцям, які мріють стати слідчими, я б по­радила, йти до своєї мрії. Це – важкий шлях, але якщо це ваше, у вас все вийде. І зовсім не важливо, хлопець ти чи дівчина. Професійною в нашій справі може стати кожна людина. Слідчі нам потрібні, тож завжди чекаємо!

Матеріал підготовлено за підтримки Волинського прес-клубу

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!

Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!

Читайте також: Як нині працюється поліції Захарівщини та які злочини трапляються найчастіше

Читайте також: Хто в Захарівській та Затишанській громадах дільничні і як до них звернутися в разі потреби

Читайте також: Жінки у службі порятунку: історія Тетяни Бикової – сержантки служби цивільного захисту з Захарівки