За однією з версій, Пиріжна була заснована козаками. Існує легенда, що якось козаки зупинилися в дорозі перепочити біля джерела (це місце пізніше назвали Демківськими криничками) і були настільки вражені красою місцевої природи, чистотою джерельної води, що вирішили залишитися там і заснувати поселення.
Спочатку воно називалося Слободою, а слово «слобода» не дарма так схоже на слово «свобода», адже слобода – це вільне від повинностей поселення. Тож дух українства та волелюбства і досі притаманні нащадкам козаків-засновників – мешканцям села.
Як цей дух проявляється у пиріжнян сьогодні, в тривожний для країни час – читайте нижче.
Обличчя Пиріжної
Пиріжняни на захисті України
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, тисячі українців стали на захист країни: одні йшли добровольцями, інші були мобілізовані. Не поступаються іншим своїм патріотичним поривом та героїзмом і пиріжняни. Пів сотні мешканців села сьогодні боронять країну від оскаженілого ворога.
На жаль, Пиріжну не оминули невиправні втрати, біль і скоробота вже не раз завітала в пиріжнянські родини.
Першим, у вересні 2022 року, на щиті повернувся у рідну домівку з Луганщини Володимир Сірий. У невимовному горі, з плачем і окріплою ненавистю до вбивць, родина героя та односельці попрощалися з зовсім молодим чоловіком, якого з дитячих літ знали як доброго, порядного хлопця, веселого, товариського…
Старший лейтенант командир взводу батальйону оперативного призначення Нацгвардії України героїчно загинув під час штурму Білогорівки.
Посмертно Володимир був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У річницю загибелі героя земляки встановили меморіальну дошку в пам'ять про мужнього захисника.
У травні 2023 року село знову застигло від горя – з Донеччини привезли загиблого Олексія Никифорчука. 1987 року народження, старший водій-радіотелефоніст стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А-0666 загинув під час штурму Озарянівки Бахмутського району.
Безутішними залишилися батьки, син, дружина.
Олексій Никифорчук Наказом командувача Збройних сил України Валерія Залужного був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест». Нагороду рідним вручили побратими захисника.
Серпень 2023 знову сколихнув село – під час відпустки помер ще один воїн-пиріжнянин – Сергій Солодовник. 1993 року народження, Сергій був з тих чоловіків, які першими відгукнулися на біду, що спіткала Україну, пішов добровольцем на фронт.
«Він в армії не служив, але без вагань вирішив йти воювати, – розповідає староста села Людмила Шевчук. – Пригадую, як він радів: «Бачите, Людмило Володимирівно, ви думали, що мене не візьмуть у військо, якщо я не служив за призовом, а мене взяли!»… Серьожа воював з перших днів повномасштабного вторгнення – патріот, сміливець, герой, як і його побратими».
Дружна громада – надійний тил захисників
Залишаючись в тилу, пиріжняни не сидять, склавши руки, а допомагають землякам, які захищають їх зі зброєю в руках.
Слід зазначити, що попри шок, який охопив всю Україну 24 лютого 2022 року, мешканці цього села дуже швидко відкинули розгубленість, взяли себе в руки, і, зорієнтувавшись в ситуації, вже наступного дня, 25 лютого, за ініціативи Людмили Володимирівни Шевчук, вони організували пункт збору допомоги Збройним силам України і несли туди все, що могли, дістаючи різноманітні продукт з погребів і комор. І це – на другий день після нападу росії!
Взуття для захисників
У стислі терміни люди зуміли зібрати свою першу гуманітарну допомогу, яка 1 березня вже була відправлена на фронт.
Після того збір не припинився. Військові повідомляють про свої потреби, а пиріжняни не змушують довго чекати. Продукти довготривалого зберігання, мийні засоби, засоби гігієни, шкарпетки, ліки, взуття (якось одним махом відправили аж 56 пар зимового взуття «Вінницьким скіфам»!), будівельні скоби, шприци для змазки автомобіля; свердла, шланги для підкачки шин, лампочки, кувалди, домкрати та багато іншого – усе необхідне воїнам знаходить небайдужий пиріжнянський тил, кожен виконує свою місію, опановуючи нові волонтерські «професії».
Наприклад, Михайло і Анастасія Грінченки та Світлана Явдощук стали справжніми профі з виготовлення окопних свічок. Вони втрьох справляються з замовленнями хлопців з фронту. Віск за потреби приносить Василь Поборознюк і, що дуже показово, навіть мешканці Кодими – Володимир Грінченко та Сергій Обжелянський – долучаються до справи, не забувають пиріжнянське коріння і також забезпечують воском виготовлювачів необхідних солдатам свічок.
А поки одні печуть смаколики на фронт, інші свічки роблять, треті – плетуть маскувальні сітки. Усім селом зносять тканину до Будинку культури, а там береться за діло Тетяна Колдубенко – ріже ті сувої, варить, фарбує. Плетуть дружно, змінюючи одне одного, хто не може плести – хоч перекусити приготує для інших. Підкладають одне одному плече у всьому, тож сіткоплетінням, можна сказати, вся Пиріжна зайнята. Неабияких зусиль докладають усі працівники сільського навчального закладу, Будинку культури, старостату.
«Якомога більше часу створенню сіток намагаються виділити Оксана Колісник, Галина Сіроштан, Ольга Шепітко, Тетяна Серебрій, Алла Кучер, Ольга Пантелішена, Тетяна Гук, Наталя Гончар, Марія Тимінська, Тетяна Студенюк, Олена Обжелянська.., – бажаючи назвати усіх-усіх небайдужих пиріжнянок, староста села аж дух переводить. – І треба ще про Ларису Швець сказати, і про Марію Грінченко та Олену Бойко, і Ніну Криворуку та Кравець Ніну, Наталю Кучеряву, Надію Петрашек, Ірину Шепітко, Людмилу Снігур, Оксану Недвалюк та Самохвалову Оксану… Ні, це далеко не всі, але ось так зразу й не складеш повний список. Та, я думаю, якщо когось пропустила, не образяться – люди ж не заради слави працюють, а заради наших захисників».
Староста села Пиріжна Людмила Шевчук
І танок, і пісня, і колядка – все на користь фронту
Пиріжна багата не лише працелюбами, але й талантами, які сьогодні також працюють на Збройні сили України. Благодійні концерти та ярмарки – ще одна сфера діяльності, в якій беруть участь всі – від малого до старого. В школі проводяться акції, ярмарки, діти також беруть участь в благодійних концертах.
Працівники культури на чолі з директоркою БК Людмилою Чудак організовують заходи, в яких беруть участь всі охочі. Долучаються місцеві таланти, наприклад, Любов Криворука, Ніна Чоботарська, Тетяна Серебрій, Галина Колісник, Ольга Дідичук, Галина Темінська, Тетяна Обжелянська, Валентина Соколова та інші.
А хто у собі артистичного обдарування не відчуває – стає вдячним глядачем для обдарованих односельців та артистів Кодимського Будинку культури, які приїздять в село з концертами, а головне – стає і благодійником, який охоче жертвує на ЗСУ.
Людмила Володимирівна зворушено згадує, як на різдвяні свята працівники Будинку культури і старостату колядували. Попередньо мешканцям села анонсували, що колядники збиратимуть гроші на потреби захисників.
«Люди не просто давали якісь кошти – нас чекали в кожній хаті, щоб зробити свій внесок. Нам телефонували ті, до кого ми ще не дійшли: «Ну де ви? Ми ж чекаємо, ми хочемо долучитися до збору!». Так ми наколядували для хлопців 49 тисяч. І це дуже навіть непогано для не такого вже й великого села, – розповідає староста. – А то ще було, що на День села ми поставили собі за мету купити нашим хлопцям дрон. Але вийшло, що благодійний концерт зібрав трохи менше необхідної суми – у нас було 16 тисяч, а треба було більше. Я написала про це в нашій групі у Фейсбук, і люди зразу відгукнулися. Свій внесок зробили й ті корінні пиріжняни, які зараз в Пиріжній не живуть: з Кодими, Одеси, Києва, Львова, Волині, навіть з Німеччини та Фінляндії. Як же ми всім селом раділи, коли придбали «Mavic 3» і дрон поїхав на нуль до «Вінницьких скіфів»! Це відчуття зробленої разом надважливої справи неймовірно гуртує».
Пиріжна живе надією на мир і дбає про благоустрій
Ні на мить не забуваючи про війну, пиріжняни думають і про буденні, цілком мирні справи, про благоустрій села: обкошують узбіччя, навесні прибирають кладовища, чепурять парк, наводять порядок біля знаменитої Фотининої кринички з цілющою водою та Демкових криниць (купальня), білять бордюри, впорядковують меморіальний комплекс.
До робіт з благоустрою при потребі староста залучає техніку «Кодимакомусервісу»: для вивезення сміття з цвинтаря, чистки дороги від снігу тощо. Мережа вуличного освітлення Пиріжної перебуває на балансі Кодимської міської ради, тож вона обслуговується також «Кодимакомунсервісом». Кожен мешканець села може залишити заявку щодо потреби в заміні ламп на вулиці – і комунальники відреагують.
Кодимська міська рада виділили кошти на придбання фарби, цементу, вапна, тож пиріжняни пофарбували хрести: на краю села, в центрі, на кладовищі (для вшанування померлих за часів голодомору), постамент при в’їзді в Пиріжну, лавочки, альтанку, урни, дитячий майданчик, огорожі парку тощо.
За ініціативи міського голови Сергія Лупашка були придбані будівельні матеріали і нещодавно зроблено косметичний ремонт отмостки навкруги сільського Будинку культури. Отмостка – не данина моді і не пішохідна доріжка, а передусім це захист фундаментів від впливу вологи при таненні снігів або дощах.
За кошти місцевого бюджету придбали будматеріали і зараз вже на стадії завершення ремонт однієї з криниць в селі. Роботи пиріжняни виконують власними силами.
Мешканців села давно турбує стан дороги Кодима – Пиріжна. Хоча її постійно підсипають та намагаються покращити стан – і завдяки депутатам, і сільгоспвиробникам, і власними силами (на прохання Людмили Володимирівни торік за благодійні кошти депутата Кодимської міської ради В’ячеслава Лупашка всипали гравієм це автосполучення, ТОВ «УКРЗЕРНО СА» підсипало дорогу щебенем), але проблема назовсім не зникає.
«Сьогодні складно планувати майбутнє – в країні війна. Ми розуміємо, що ідеальні ремонти зараз не на часі, але стан дороги на Кодиму треба по можливості поліпшити», – вважає Людмила Шевчук, тож озвучила цю потреба на останній сесії міської ради, сподіваючись бути почутою.
Іноді нам здається, що цілу вічність триває клята війна, виснажуючи наші сили і випробовуючи нерви. Та все-таки і під час війни життя триває, люди прагнуть краси, порядку, затишку. А головне – вони роблять усе від них залежне, щоб перемогти ворога і водночас зберегти красивою і комфортною Україну, свої домівки і села для мирного часу, який обов’язково настане.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
