Дієтична медсестра Любашівської лікарні Любов Слободенюк переконана, що коли вранці хворим у їдальні подають вівсяну кашу, від неї не варто відмовлятись.
«Це корисна страва, – говорить вона, – Не кожен вдома готує собі цю кашу. Раніше вівсянка й у лікарні була у дефіциті. Сьогодні з цим проблем немає взагалі».
Дієтсестра Любов Слободенюк
Як харчують пацієнтів
Ця тема завжди була й буде предметом для обговорення серед тих, кому довелось скуштувати лікарняної їжі. Не секрет, усі лікарі, які скеровують хворих до стаціонару, радять вживати страви, які готують працівники харчоблоку.
Генеральний директор Любашівської БЛІЛ Дмитро Фомін переконаний, що харчування хворих має бути збалансованим, корисним і лікувальним водночас.
Тому й залучає до поставок продуктів на харчоблок різні благодійні організації, місцевих меценатів. Тож мають чималий запас макаронів, олії, борошна в пачках, дуже якісне, з нього кухарі випікають смачні пиріжки. Адже тут лікуються пацієнти з обох громад колишнього району, є й мешканці інших громад. До них щодня родичі через відсутність регулярного транспортного сполучення не можуть приїздити. Тому все, що готують кухарі, по суті виручає і хворих, і їхніх рідних. Дехто нарікає на те, що їжа несмачна, часом недосолена. А коли ви вдома готували борщ чи суп, у які клали мінімум жирів та солі? До речі, як розповіла Любов Слободенюк, у Любашівській лікарні на одну людину на добу витрачається по шість грамів солі. Часом дуже хочеться чогось домашнього, але як же тоді поправляти здоров’я? Мабуть, багато хто пам’ятає колишні й нинішні санаторії, на їхніх харчах важко набрати вагу. А все тому, що харчування збалансоване, тобто продумане. І у меню завжди є м’ясо.
Головний лікар Любашівської БЛІЛ Дмитро Фомін
«Я коли приїхав у Любашівку, – пригадує Дмитро Анатолійович Фомін, – не міг ніяк зрозуміти, район аграрний, а овочів немає. А вони у меню мають бути обов’язково. Тому кошти на харчуваннях хворих збираються, образно кажучи, усім світом. Тут і гроші з місцевого бюджету, і допомагають фермери Андрій Високий та Віктор Мазуренко, і продовольча програма ООН. В середньому на кожного хворого виходить у день по сто гривень. Але ця цифра може бути різною, тобто й більшою. Щодня в середньому на харчоблоці готують тричі на день страви на вісімдесят чоловік. Крім того, забрано для інших потреб половину приміщень».
Давно відійшли у минуле часи, коли у колгоспах, в основному для власних потреб, облаштовували парники, висаджували помідори, огірки, капусту, лишками ще й торгували. Тепер працівники харчоблоку на земельній ділянці на території лікарні висаджують картоплю, огірки, кабачки, зелень, помідори. Якщо щось приносять люди чи меценати, закладають у морозильну камеру. Заготовляють і сухофрукти, щоб мати з чого варити компот.
Допомогу від меценатів лікарні приймає заступник гендиректора Ігор Кузьків
Чарівниці лікарняної кухні
Скорочення працівників зазнала і ця важлива сфера. Якщо раніше на харчоблоці працювали три кухарі і три помічники, то тепер усього два кухарі і одна робітниця.
Для приготування їжі у розпорядженні маленького колективу – чотири газові плити, з яких дві задіяні в роботі, необхідний посуд.
Щодня дієтична сестра заповнює спеціальну картку-розкладку, у якій вказує, скільки грамів тієї чи іншої крупи має кухар засипати у суп чи кашу з розрахунку на одну людину. І, звичайно, вказує загальну кількість тих, хто харчується.
Меню щоразу у лікарні намагаються урізноманітнити салатом з буряка, овочевим рагу, до речі, дуже смачним. Особлива фішка кухарів – горохова каша. Смачна вона, до речі, ще й тому, що готують її у електросковороді. Ось такий секрет.
Кухар Наталія Скіца-Верді
Я потрапила на чергування кухаря з 43-річним стажем Наталії Скіца-Верді. У свій час жінка закінчила кулінарне училище у місті Нікольськ, батьки тоді проживали у Казахстані, там і досі проживають її рідні, а вона закріпилась в Україні. Має одну дочку, зятя й трьох онуків. А ще дуже любить свою роботу. Тут їй допомагає Людмила Буряченко, її стаж – 24 роки.
Ще один кухар – Ганна Рудніченко, відпрацювала на кухні 37 років. У обліку теж має бути порядок, складом завідує Ліза Олексієнко.
На роздачі сестра-хазяйка з 33-річним стажем Анжела Андрусик
Любов Слободенюк спершу працювала медичною сестрою у дитячому відділенні.
«Я дуже люблю дітей. Спершу я працювала у дитсадку, де завідуючою була Ніна Іванівна Трихіна, там були діти, яких я дуже любила. Коли прийшла на роботу у дитяче відділення, зрозуміла, що це моє, – говорить жінка. – Мої кращі роки пройшли поруч з завідуючими відділенням Тетяною Йосипівною Федчун, Світланою Дем’янівною Масловою. Це була справжня школа і ці роки згадую з великою вдячністю цим лікарям, які боролись за життя кожної дитини. Це одне з найважчих відділень, та мені подобалось».
Пані Любов розповідає, що коли перейшла на кухню через життєві обставини, знайшла себе і тут. Радіє, коли у меню є м’ясо, печінка, з якої робимо млинці, подаємо і ліниві голубці.
«Ми завжди думаємо про тих людей, які перебувають у лікарні, дбаємо, щоб не були голодними. – говорить вона, – На мою думку, тепер запасів продуктів достатньо, щоб наш колектив міг готувати дієтичні страви. Я знаю, що мені можуть сказати, раніше все було інакше. Так, і рибу давали, яку возили плитами, і хліб пекли, і печиво, і бісквіти, навіть книші».
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
