Минулого року колишній вихованець Любашівської музичної школи Данило Матвієнко вступив до Одеської консерваторії імені А. Нежданової на композиторський відділ. До цього він чотири роки навчався у фаховому коледжі мистецтв імені К.Ф. Данькевича.
Данило Матвієнко під час одного з виступів
З чого все починалось
Почалося все з оголошення у Любашівській газеті «Хлібороб»: продам піаніно. Дванадцятирічному хлопчині треба було умовити придбати його бабусю. Сім’я щойно переїхала з Новокарбівки до Любашівки, гроші не були зайвими.
«І ось ми прийшли, на оглядини, – розповідає Данило, – для мене інструмент був таким таємничим, навіть містичним. Врешті його доставили додому, поставили у кімнаті. Я ходив біля нього, мов зачарований, потроху почав натискати на клавіші і намагатись дістати з них “музику”. У кімнаті стояв ще й телевізор, але мої музичні спроби всі терпіли».
Як дізнався, що у селищі є музична школа, радості хлопця не було меж! Прийшов на прослуховування. Ніна Гнатівна Бур’ян, на той час директор, сказала: «Вибачте, але місць вже немає». Та коли засмучений Данило попрямував до дверей, зупинила:
«Зачекай, давай хоч перевірю тебе, раптом є здібності, потім буду себе картати, що упустила».
Ніна Гнатівна Бур’ян
Ніну Гнатівну задовольнили результати, таким чином вона взяла мене до себе, незважаючи на завантаженість.
«Як я поспішав на перший свій урок! Того дня дощило, мої ноти – у файлику. Поки дійшов до центру, дощ лив, як з відра. Очі горіли першим заняттям настільки, що, як взяв свою куртку в руки вдома, незважаючи на погоду, всю дорогу так і ніс, забувши про її існування. Підійшов до дверей, а вони закриті, через хвилювання забув, що заходити потрібно з двору. То вже вдома мама нагадала мені про це, я перевдягнувся і поспішив до викладача». – пригадує юнак.
Після музичної школи продовжив навчання в коледжі мистецтв
Коли Данило закінчив навчання у звичайній школі, мав музичну освіту лише за шість років замість восьми. І все ж він вирішив продовжити навчання в Одеському коледжі мистецтв. Готувала його до вступу і викладач сольфеджіо Ольга Трохимівна Тарнавська. Вдома юнака теж підтримали, й це було стимулом для обрання майбутньої професії.
Данило каже, що йому пощастило. Та усі чотири роки навчання він посилено працював над упущеним у музичній школі. Рівень музичного сприйняття гри істотно зріс. Це була колосальна робота. Наприкінці четвертого курсу у коледжі він уже не сумнівався, що вступатиме до консерваторії на композиторський відділ, що було мрією з дитинства.
На вступних екзаменах виконав свій цикл п’єс «Я хочу так багато кольорів», який присвятив своєму педагогу з коледжу Наталії Григорівні Халтуріній.
Данило біля омріяної консерваторії
Який багаж знань отримує Данило у престижному навчальному закладі?
«Консерваторія – це місце, де вже сам вирішуєш, що вивчати, звичайно, зі спеціальності. А викладачі вчать композиції, техніці письма. Окрім цього продовжується виконавське навчання гри на фортепіано, історія та теорія музики, усе це у комплексі. Присутні й факультативи гри на органі, спів у хорі. Мій викладач – професор та завідувач кафедри Кармелла Семенівна Цепколенко».
На даний момент наш земляк пише ще декілька циклів і деякі сольні проєкти.
«Чи затребувані сьогодні випускники консерваторії нашого відділу? – перепитує Данило. – Так, композитори у всі часи були потрібні, у різних сферах, від кіноіндустрії до звичайного побутового життя. Головна роль композитора – передати сьогодення, настрій суспільства та філософію буття, пропускаючи все це через себе, ніби через фільтр свого світосприйняття та зафіксувати на папері у нотах».
На традиційне запитання, хто ж є улюбленими композиторами, студент назвав першим фаворита Ференца Ліста, угорського композитора ХІХ століття, Дмитра Шостаковича – радянського композитора ХХ століття та Валентина Алкана, французького композитора ХІХ століття.
Як навчився давати друге життя фортепіано
Наш студент проживав у гуртожитку коледжу, тут було б зручно займатись, якби інструменти, як то кажуть, не були вбиті. Якось Данило спустився у підвал, який просто був завалений ними (інструментами), вкритими товстим шаром пилу, нікому не потрібні. Спало на думку, що вони можуть стати донорами механізмів та деталей для інструментів, які знаходяться на поверхах гуртожитку. Спершу вивчав, як працює механізм, потім приступав до ремонту, і таки перше піаніно було відремонтоване, потім друге, третє, і тепер вже їх не злічити. І сама магія у тому, що звичайний шматок брухту з дерева та металу, на якому років зо тридцять ніхто не грав, – оживає, і він знову готовий дарувати музику та емоції.
Випадкова зустріч з настроювачем фортепіано була знаковою
«Я просто сидів і спостерігав, як майстер налагоджує фортепіано, – розповідає далі Данило. – Він помітив мою зацікавленість і запропонував поділитись своїм унікальним сорокарічним досвідом роботи. На це пішов цілий день, за що я йому дуже вдячний. На знак нашого знайомства навіть подарував мені інструмент для ремонту зі своєї колекції. Крім того, продемонстрував майстер-клас, налаштувавши фортепіано за двадцять хвилин, при цьому мій рекорд – година».
Про те, що Данило ще й майстер з ремонту піаніно, добре знають і у музичній школі та відділі культури селищної ради. Він налаштовував, зокрема, інструмент перед виступом відомого співака Василя Савенка в Любашівці. Нещодавно доклав рук і до піаніно у школах мистецтв у Любашівці, Зеленогірську та Троїцькому.
В останній свій приїзд виступив перед викладачами та учнями з невеличким концертом. Прозвучали у виконанні колишнього учня школи три твори – Фрідеріка Шопена «Посмертний ноктюрн, «Революційний етюд» та 10 трнасцендентний етюд Ференца Ліста.
Данило біля інструменту
Чи потрібна музична грамотність
Данило переконаний, що музична грамотність у шкільній програмі має займати почесне місце на рівні предметів з математики та фізики. Музика потрібна кожному: вона може допомогти щось обдумати, зняти напруження, сприяти вивченню іноземних мов, математики, дати поштовх уяві. Потрібно лише своєчасно обережно допомогти дитині зазирнути за двері, де живе класична музика. От тоді дитина навчиться не лише слухати, а й чути. Музика принесе їй справжню насолоду, стане помічницею у житті. Здібності дитини розвиваються в процесі активної музичної діяльності. Правильно організувати і направити її з раннього дитинства, враховуючи зміни вікових періодів, – завдання педагогів.
На підтвердження своїх слів Данило додав, що його п’ятирічна сестричка Злата вже теж відвідує школу мистецтв. Тож музикантів у їхній родині додасться.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
