Нещодавно Захарівській громаді виповнилося три роки. За цей час разом із країною вона пережила чимало потрясінь і викликів. Спочатку – пандемія ковіду, згодом – повномасштабне вторгнення росії… Як і чим живе громада, які проблеми вирішує, що із запланованого вдалося, про це ми запитали у Захарівського селищного голови Олексія Осійчука.
Захарівський селищний голова Олексій Осійчук
– Олексій Кузьмич, що Вам найбільше запам’яталося за цей період?
– Йдучи на посаду селищного голови, я чудово розумів, які обов’язки доведеться виконувати, які завдання вирішувати. Але реальність виявилася більш суворою, адже буквально з перших місяців створення наша громада разом із державою зіштовхнулася перед серйозними викликами і випробуваннями. Нам потрібно було оперативно перебудовувати всю роботу апарату громади і налагодити її. Та одним з найбільших випробувань, звичайно, стала пандемія ковіду.
Крім того, було багато поточних питань і проблем в сферах освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, які потребували швидкого вирішення. Спільними зусиллями нам вдалося домогтися, що наша багатопрофільна лікарня була визнана лікарнею загальної практики медицини, а не перетворилася на просту поліклініку чи амбулаторію.
Також ми активно запроваджували в закладах освіти все, що потрібно, для Нової української школи: закуповували необхідне обладнання, меблі, ремонтували приміщення тощо. Тож за ці три роки мені найбільше запам’ятався шалений безкінечний рух без права на зупинку та перепочинок.
– Для всіх нас величезним потрясінням стало повномасштабне вторгнення росії. Які кроки зробили Ви і наші депутати, щоб стати надійним потужним тилом? Яку конкретно допомогу надавали і надаєте нашим захисникам та їхнім родинам, внутрішньо переміщеним особам?
– Так, згоден з вами, потрясіння було великим, але ми з апаратом селищної ради і депутатським корпусом швидко опанували себе, адже перед нами постали нові важливі завдання, які потребували негайного вирішення.
Шок у нас був кілька годин – потім з колегами взялися за роботу. Відразу дали вказівки старостам щодо безпеки, поставили перед ними завдання. І почали допомагати людям – чим могли, забезпечували життєдіяльність громади.
І хоч ми не мали досвіду роботи у воєнних умовах, та швидко навчилися. На момент вторгнення на території громади не було практично жодного нормального бомбосховища чи укриття на випадок повітряних атак. Але ми оперативно облаштували для цих цілей підходящі приміщення і маємо лише на території Захарівки п’ять таких укриттів. Крім того, облаштували укриття в Йосипівському, Оленівському, Новозаріцькому навчальних закладах, Захарівському дитячому садку, Захарівському та Павлівському Будинках культури. Для Карабанівської та Майорської гімназій вже придбали мобільні укриття.
***
Забезпечили всі бюджетні заклади, центральну лікарню та об’єкти інфраструктури генераторами на випадок можливого блекауту, подбали про запас палива для них, вирішуємо і з теплом – ставимо альтернативні види опалення – твердопаливні котли.
До нашої громади з початку вторгнення приїхали майже 465 внутрішньо переміщених осіб. Всі, хто звертався щодо поселення, були влаштовані – це величезна робота. Допомагали їм продуктами харчування, одягом, дровами. Щоденно в селищній раді стояли черги людей, які потребували допомоги. На сьогодні у нас залишилися 174 переселенці.
***
З самого початку війни майже всі вільні кошти спрямовували на підтримку наших Збройних Сил, допомогу підрозділам територіальної оборони, забезпечення потреб правоохоронних органів, ДСНС та територіального центру комплектування. Збирали посилки зі смаколиками та всім необхідним на передову, висилали землякам, які нас боронять генератори, спальники, інструменти, обладнання, обмундирування та продукти харчування, наші люди плели і плетуть маскувальні сітки. З великим душевним болем організовували поховання наших загиблих Героїв. Допомагали і допомагаємо їхнім сім’ям та родинам тих, хто зараз у війську. Виплатили по п’ять тисяч гривень одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій. Цьогоріч на потреби ЗСУ передали з місцевого бюджету 7 мільйонів сто тисяч гривень. Ще 5 мільйонів плануємо перерахувати до кінця цього року. Зважаючи, що згідно нещодавно прийнятого Закону, у нас забрали кошти від військового ПДФО, на наступний рік суттєво обмежимо фінансування заходів, спрямованих на розвиток громади та її населених пунктів. Будемо фінансувати лише захищені статті та нагальні потреби (аварійні ремонти водомереж, заміну насосів і таке інше), всі вивільнені кошти підуть на ЗСУ.
– Робота керівника громади неможлива без підтримки колег і однодумців. На кого Ви опираєтеся в своїй повсякденній роботі?
– Насамперед моїми надійними помічниками є весь апарат селищної ради, старости, депутатський корпус. Ми працюємо в тісному контакті з нашим депутатом Одеської обласної ради Андрієм Васильовичем Бабенко, який завжди підтримує всі наші починання і допомагає з їхньою реалізацією. У нас зібралася класна команда професіоналів, яка постійно веде прийом громадян, без будь-яких графіків. Наші двері відчинені для всіх.
***
Не можу промовчати і про підтримку наших сільгоспвиробників та підприємців. Нещодавня снігова негода стала яскравим прикладом такої співпраці. На розчищення шляхів громади та сіл, крім ВУЖКГ, надали свою техніку В’ячеслав Чабан (Павлівка), Олег Сороченко та Іван Гонтарюк (Йосипівка), Микола Кондратюк (Новозаріцьке), Василь Москальов та Валентин Журавленко (Росіянівка), Микола Мельниченко (Захарівка), Сергій Фролов (Мар’янівка). В посиленому режимі працювали і наші рятувальники. Вони визволили зі снігового полону 5 автомобілів і евакуювали із заметів четверо осіб. Спільними зусиллями з наслідками негоди ми впоралися.
Я вдячний і освітянам, і медичним працівникам, і всім жителям громади, хто завжди поряд з людьми, допомагають ближньому.
З медпрацівниками
А найбільше – нашим героям – чоловікам і жінкам, які взяли в руки зброю і поїхали захищати країну.
– Що б Ви обов’язково хотіли б зробити за каденцію? Яку мрію втілити в життя?
– Закінчити ті проекти, які розпочали ще до війни: відремонтувати всі навчальні заклади, створити в них такі умови, щоб наші діти отримували знання не гірші, ніж міські. Ще більше розвинути успіх нашої лікарні, мати змогу залучати ще більше професіоналів-медиків, які б хотіли жити і працювати в нашій Захарівці. Домогтися того, щоб наша молодь не рвалася виїхати в місто, а залишалася в рідному селищі, щоб діти мали змогу всебічно розвивати свої таланти. Зробити населені пункти нашої громади ще більше впорядкованими та ошатними. Але найголовніше – це Перемога у війні. Тоді буде і громада, і кошти, і стадіони, і школи – все буде! Тож головні зусилля, фінанси зараз – на допомогу військовим.
З родиною загиблого Героя Івана Бинзаря
Ще хочу попросити людей – щоб думали, що писати у соціальних мережах і фільтрували ті „новини”, які вони там бачать. Адже саме через соцмережі наші вороги поширюють багато неправдивої інформації, цілеспрямовано сіють нерізь між нами, вводять в оману. Потрібно дотримуватися інформаційної гігієни і користуватися перевіреними та надійними джерелами.
І хоч у кожного схудли гаманці – та люди залишились людьми, відгукуються на заклики про допомогу, допомагають слабшим, нічого не жаліють для воїнів. Можу сказати – наша громада достойно пройшла важкий шлях свого трирічного існування!
Перемога обов’язково буде за нами! І після неї в наш перший переможний Новий рік ми всі зберемося на центральній площі селища Захарівка біля гарно прикрашеної ялинки, створимо справжню атмосферу новорічного дива, таку, яка панувала наприкінці 2021 року.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
