Життя кожного з нас складається по-своєму. Добре, якщо усе в ньому гармонійно і воно повнокровне, сповнене усілякими благами. А якщо доля раптом змінює цю картину, і людина залишається самотньою на схилі літ, стає немічною, інвалідом, стикається з бідністю? В такому випадку їй потрібна допомога, певний соціальний захист.
На жаль, у наших громадах теж є чимало таких людей. Саме ними і опікується Центр соціального обслуговування Захарівської селищної ради. Допомога підопічним надається як у домашніх умовах, так і в установі стаціонарного перебування одиноких, непрацездатних громадян, що знаходиться в Захарівці.
Директорка Центру Тетяна Вікторівна Гамарц
Про тих, хто обслуговує самотніх на дому
Сьогодні у Центрі надання допомоги вдома трудяться 20 соціальних працівників, які обслуговують понад 200 одиноких, непрацездатних громадян.
Це Людмила Кравченко, Світлана Баранчук, Тетяна Лісна, Наталя Кожухар із Захарівки;
- Ніна Маркозова Тетяна Гергієва, Валентина Пустомельник, Алла Гилко з Затишшя;
- Тетяна Синюк із Загір᾿я;
- Валентина Крикіна, Ксенія Бондаренко з Йосипівки;
- Олена Щабельна з Карабанового;
- Ірина Червоняк із Войничевого;
- Михайло Гуцану з Василівки;
- Оксана Вегерчук, Оксанаи Шкурка з Перехрестового;
- Наталя Білоус із Парканівки;
- Валентина Байзан, Віра Приходченко з Павлівки;
- Валентина Пастухова з Торосового;
- Олена Веденчук з Онилового.
Для одинадцяти стареньких дідусів та бабусь із селища Захарівка соціальний працівників Світлана Баранчук стала єдиною надією у їх сьогоднішньому нелегкому житті. Вони щиро дякують жінці за увагу, доброту і турботу
Двічі на тиждень соціальні працівники відвідують своїх стареньких односільчан, допомагають прибрати в оселі, приготувати їжу, обробити земельну ділянку тощо. За що ті безмежно вдячні своїм помічникам.
В Будинку милосердя тепло і затишно
Для категорії громадян, які потребують сторонньої допомоги функціонує стаціонарне відділення, де нині проживає 25 інвалідів та одиноких громадян похилого віку з Захарівської, Затишанської та Великомихайлівської громад, які вже зовсім не можуть себе обходити за станом здоров'я чи залишилися напризволяще через важкі життєві обставини. Про кожного з них можна розповідати довго, але їх біографії майже типові. В юності вони хотіли великих злетів, бути успішними у житті, впевненими у завтрашньому дні. Та, на жаль, доля внесла розпорядилася інакше: у кожного своя окрема драма, у кожного свій шлях, який привів його сюди.
Мешканці стаціонарного відділення полюбляють збиратися в їдальні
Даний прихисток самотньої та безтурботної старості, більше нагадує будинок відпочинку, адже обслуговуючий персонал закладу милосердя на чолі з його директором Тетяною Вікторівною Гамарц, зуміли створити його мешканцям належні, наближені до домашніх, умови проживання. Вони мешкають у затишних і світлих кімнатах, котрі опалюються природним газом і мають у своєму користуванні кімнату для відпочинку, простору їдальню, внутрішні туалети та ванні кімнати з електричними бойлерами. Тут громадяни перебувають на повному державному утриманні, одержують необхідні їм соціальні послуги, та відповідно до встановлених норм забезпечуються медичним обслуговуванням, одягом, взуттям, ліжком, постільною білизною та іншим.
Вже не один рік Тетяна Влаєва працює молодшою медичною сестрою у закладі милосердя. Для кожного – і колег, і підопічних, у неї знаходиться тепле слово і добра порада, до кожного вона може підібрати особливий підхід. Тетяна не цурається ніякої роботи, бо від народження дуже чуйна, добра та працелюбна людина
Складові професіоналізму працівників стаціонарного відділення базуються на вмінні вислухати і зрозуміти літню людину. Без них, без їхньої щоденної копіткої праці світ для більшості видався б безнадійним і чужим. Саме цій нелегкій роботі і присвятив себе доброзичливий та привітний обслуговуючий персонал. Вдень і вночі про стареньких, у тому числі і про лежачих, піклуються палатні молодші сестри Тетяна Влаєва, Наталя Камнєва, Тетяна Домбровська та Валентина Барбалат. Аби харчування було смачним і різноманітним працівники установи займаються консервацією овочів та фруктів, заготівлею на зиму картоплі, моркви, цибулі, столового буряка, капусти. Слідкує за цим завідуюча продовольчим складом Валентина Кожухар.
***
Завдяки старанням та умілим рукам кухарів Лариси Косюк, Наталі Дроздюк та молодшої медичної сестри Інни Фомінцевої бабусі і дідусі можуть ласувати смачними сніданками, обідами, полуденками та вечерями. Кухарі готують страви з домашнім сиром, картоплею, капустою, пиріжки з сердечками, сирники, запіканки, млинці. А в святкові дні такі, як Новий рік, Різдво, Паска, ці жіночки балують мешканців закладу домашніми стравами – холодцем, начиненим перцем, налисниками, узваром тощо. Часом фантазії та професіоналізму кухарів можна лише позаздрити, адже Лариса, Наталя та Інна з простих доступних продуктів творять справжнісінькі шедеври. А який пухкий і смачнючий хліб вони печуть! Такого у магазині точно не купиш!
Хто і чим допомагає Будинку милосердя
Як розповіла нам Тетяна Вікторівна, на жаль, сьогодні в країні йде війна, і ціни на все піднялися, у тому числі і на продукти харчування. Тому на дечому сьогодні доводиться економити. Та поряд із цим, двічі на тиждень у меню входить м’ясо, двічі – риба, овочі та фрукти. А дякуючи місцевим підприємцям Валерію та Оксані Кочишвілі, старенькі мають змогу у святкові дні поласувати цукерками та морозивом. За що від них щира вдячність цьому подружжю. До речі, дякуючи їм, мешканці будинку милосердя ще й мають змогу сьогодні почитати нашу газету «НовинаР» ті дізнатися про останні події в громаді та країні.
Медичні послуги стареньким надають лікар Микола Шаповал та медична сестра Тетяна Свистунова. Вони постійно слідкують за самопочуттям мешканців Центру соціального обслуговування, проводять лікувальні процедури. Про те аби літні люди завжди були чистими та охайними дбає прачка Алла Кабанюк.
За словами Тетяни Вікторівни на теплі слова за свою роботу заслуговують і завідувач відділенням надання соціальної допомоги вдома Віктор Мичка, головний бухгалтер Лариса Галишина, бухгалтер Тетяна Цуніцька, завгосп Олександр Радон. А також охоронники – Олександр Жилович, Юрій Цуніцький, Олександр Хохлов та Сергій Санатарчук, які добросовісно виконують свої обов’язки, завжди тримають територію закладу в порядку, а в зимовий період ще й слідкують та газовим котлом, за потреби вмикають генератор.
Розповідаючи про трудові будні, Тетяна Вікторівна відзначила, що цього року власними силами зробили в приміщенні Центру косметичний ремонт. З приводу перспектив на майбутнє, прокоментувала, що у зв’язку з скороченням управління соціального захисту, яке знаходиться в цій же будівлі, силами Захарівської селищної ради планується переобладнати колишні робочі кабінети спеціалістів під житлові кімнати для мешканців Центру соціальної допомоги. На сьогодні вже навіть розпочалися роботи з розширення та замінили декілька вікон. Це робиться для того аби створити стареньким більш комфортніші і кращі умови для проживання. На жаль, сьогодні люди змушені проживати у кімнатах по троє, а це створює деякі незручності, бо кожному з бабусь і дідусів хочеться мати окрім ліжка та тумбочки ще й шафу для особистих речей.
В кімнаті
Значну допомогу у вирішенні багатьох питань вдається вирішити завдяки Захарівській селищній раді. Так, у минулому році були виділені кошти на придбання генератора, а в нинішньому році громада придбала котел на твердому паливі.
У кожного, хто нині мешкає у Центрі, своя сумна життєва історія, якою не всі охочі діляться зі сторонніми. Головне для цих чоловіків і жінок, що вони на схилі літ не зовсім самотні, про їхню старість піклуються і дбають сердечні люди.
Один з мешканців притулку
«Старість не милує нікого, тож всі ми розуміємо, що головний обов'язок кожного з нас – зробити все можливе призахідне сонечко хоч трохи приголубило стареньких. Адже вони прожили нелегке життя, витримали чимало бід. Душі їхні занадто чутливі до будь-яких образливих, грубих слів чи дій. Тож ми намагаємося оточити їх своєю ласкою, увагою, турботою, піклуванням», - розповідає директорка закладу.
Тут краще, ніж у порожній холодній хаті
Коли разом із Тетяною Вікторівною обійшли кімнати та побутові приміщення, поспілкувалися з мешканцями Центру, мимоволі прийшла думка, що далеко не кожна самотня людина має такі умови у себе вдома. Звичайно, домашню атмосферу нічим замінити не можна. Та, коли доля розпорядилася так, що людина змушена доживати віку в подібному закладі, це життя може стати кращим, ніж у рідній, порожній і холодній оселі.
Яскравим прикладом справді безтурботливої старості може стати історія мешканки центру соціальної допомоги Ніни Кирилівни Баранової, яка, приїхавши під час війни з Луганщини, на схилі років залишилася сам на сам із старістю.
Ніна Кирилівна Баранова
«Кожного дня я встаю і молюся Богу за те, що живу тут, - зі сльозами на очах говорить жінка. – Навіть не знаю, як би склалося моє життя, коли б не ці добрі й турботливі люди. Нікому, крім них, ми, самотні, на цьому світі не потрібні. Тут дуже душевний догляд: чоти разове харчування, чиста постіль, окрема кімната, тепло і затишно…Спасибі їм за все!». Без перебільшення можна стверджувати, що її старість – то справжня радість і спокій…
З нагоди професійного свята зичимо всім працівникам соціальної сфери Захарівщини міцного здоров’я, добробуту, злагоди і домашнього затишку, звершення задумів, невтомного творчого пошуку, подальших успіхів у поліпшенні соціального захисту населення. Нехай ваша компетентність, працьовитість, душевне тепло і надалі служитимуть людям, а свято принесе усвідомлення своєї причетності до великої справи соціального захисту людини.
Матеріал підготовлений в рамках виконання проєкту «Ефективні місцеві медіа: цифровий розвиток громад», ініційованого Громадською організацією «Українська асоціація медіа бізнесу» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
