28 жовтня подружжя Василя Івановича та Інни Миколаївни Сатанєвських із села Йосипівка Захарівської громади святкує 50-річчя свого подружнього життя. Світле кохання, що зародилося у них ще в молоді роки, стало початком їхньої сімейної історії і тим міцним фундаментом, на якому вони збудували свою родину.
У селі Василя Івановича та Інну Миколаївну добре знають і поважають всі односельці. Вони роботящі, шановані люди, добрі господарі і трудівники, порядна і хороша, міцна родина, у якій шанують традиції, підтримують один одного, родинне вогнище, до якого завжди хочеться повертатись.
І хоч Василю Івановичу вже 72 роки, а його дружині Інні Миколаївні – 71, але в душі, вони такі ж молоді та заповзяті, як і піввіку тому.
"Золоті" ювіляри
Зародження їх кохання
Подружжя познайомилося у Кривому Розі, де на той час жила дівчина, а Василь, по закінченні служби в армії, приїхав на Дніпропетровщину до сестри та влаштувався в цьому місті на роботу.
Перша їх зустріч відбулася, при виході з тролейбуса, по дорозі до Будинку культури, куди обоє поспішали на танці. Потім їх погляди зустрілися на танцях.
„Я тоді навіть подумати не могла, що такий серйозний молодик стане моїм чоловіком, – пригадує Інна Миколаївна. – Але, мабуть, так розпорядилася доля”.
Не встояв перед дівочою вродою та запросив Василь її до танцю. За його словами, коли вперше побачив Інну, аж дух перехопило – красива, струнка, з довгими ногами. Тому закохався на все життя.
„Спершу й очі на неї підняти боявся, – розповідає Василь Іванович. – А через два тижні покликав заміж. Коли вона погодилася, вирішив, що все життя віддано любитиму та піклуватимуся про неї і таки заслужу її взаємність”.
Весілля Сатанєвські зіграли у Йосипівці 28 жовтня 1973 року.
Весільне фото
Народження дітей додавало щастя і радості
Першим у родині народився син Микола, згодом лелека приніс у їх оселю Ігоря. Молоді батьки раділи кожній посмішці своїх діток, жили у мирі й любові. Згодом Господь подарував молодому подружжю Романа. І кожна дитина ніколи не була тягарем або небажаною для своїх батьків. Лише радості, щастя, любові додавалося у дружньому сімействі.
Зростали і виховувались сини у любові та турботі. У цій родині завжди була дисципліна, старші мали своє коло обов’язків і розуміли батьків з першого погляду. Змалечку батьки навчали своїх чад берегти сімейні цінності, поважати старших, жити чесно і гідно. Свого часу родина тримала чимале господарство, і тут найпершими помічниками були також діти. Коли підросли, можна було не турбуватися за домашнє господарство.
З синами Миколою, Ігорем і Романом
Інна Миколаївна робила все від себе залежне, щоб у їх сім’ї завжди панували мир, злагода, взаємоповага і розуміння. Рано вставала, порала домашнє господарство, готувала їжу для всієї родини і поспішала на роботу. Деякий час вона обіймала посаду касира у колишньому колгоспі ім. Фрунзе. Все жінка встигала робити: і вдома, і на роботі. Скрізь у неї був порядок.
Сумлінним та добросовісним працівником у колгоспі був і голова сімейства, який працював там шофером. І хоча робота забирала у чоловіка досить багато часу, але завжди на першому місці у нього була сім’я – дружина і діти, яким попри зайнятість, встигав приділяти увагу. Важливі питання вирішували Інна та Василь завжди разом, будуючи взаємини на повазі і розумінні. Сімейні стосунки подружжя стали гарним прикладом для їхніх дітей.
Після розпаду колгоспу, вони вирішили займатися власним господарством. З цього сьогодні і живуть. Двері їхнього дому завжди відчинені для гостей. Гарного настрою, доброти, щирості, любові, з яких зіткана душа господарів, вистачає всім: рідним, знайомим, друзям.
Життя батьків – приклад для дітей
Як годиться українцям, подружжя Сатанєвських збудувало дім, посадило сад, виховало трьох красенів-синів, яким завжди вистачало материнської та батьківської любові, тому вони виросли доброзичливими і чесними, відповідальними і порядними людьми. Дорослі діти перенесли хороший досвід батьків у власні родини.
Сатанєвські з сином Миколою, невісткою Ларисою, онукою Маргаритою та її обранцем Іваном
Микола у січні 2023 року був мобілізований і зараз проходить службу в Одесі. Його дружина Лариса працює вчителем у Йосипівській школі. Ігор разом із дружиною Оленою – прикордонники, проходять військову службу і проживають у Миколаєві. Наймолодший Роман живе з родиною в Одесі, має свій невеличкий бізнес. Його дружина Ліна за освітою фармацевт завідує однією із аптек у місті.
Син Ігор з дружиною Оленою та онучками Поліною і Дарією
Справжньою розрадою та втіхою для Василя Івановича та Інни Миколаївни є їхні онуки – Маргарита, Дарія і Поліна. Вони горнуться до бабусиних та дідусевих ласкавих долонь, а гостинна оселя завжди радо приймає таких бажаних гостей та їхніх батьків. Коли трапляється нагода, батько з матір’ю навідуються і до дітей. Найщасливішим для всіх є час, коли на свята до отчого порогу з’їжджається вся дружна родина.
Піввіковий ювілей подружнього життя Василь Іванович та Інна Миколаївна, планують відзначити у затишному родинному колі, пригадуючи своє життя, яке злилось в одну долю. На цьому, перш за все наполягають діти та онуки, які докладають до організації сімейного свята чимало зусиль.
Весілля Романа та Ліни Сатанєвських
Хочеться сподіватися, що цього дня буде така ж ясна і сонячна погода, як 50 років тому, навколо „молодят” збереться їхня дружня родина і звідусіль на їх адресу гучно лунатиме веселе „Гірко”.
А ми від щирого серця хочемо побажати шанованим ювілярам бути золотом один для одного, а також втіхою і трепетом душі. Нехай все погане зітреться з пам’яті, а все хороше відбувається з ними день у день. Бажаємо їм та їх рідним міцного здоров’я, щастя, достатку, миру.
Василь Іванович та Інна Миколаївна, наші дні
Щаслива та сім’я, дім якої повниться дитячим сміхом, веселим гомоном рідні та щирою українською піснею. Не дарма ж говорять у народі: ,,До гарного роду – по живу воду”. Так це про Сатанєвських! Їх родина багата на традиції, свята, прекрасна духовністю, адже увібрала найцінніші надбання від своїх батьків, збагачуючи їх, і бережливо передають той келих мудрості і здоров’я з покоління до покоління, спрямовуючи всі сили на зміцнення сім’ї, свого роду і України.
Тож поки на селі будуть такі родини, як Василя Івановича та Інни Миколаївни Сатанєвських, наша земля ніколи не заросте бур’янами і наш трудолюбивий народ матиме достаток, як би його не гнітили.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
