Старший солдат, командир другого десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону в\чА0224 Олексій Андрійович Комаров народився 1 квітня 1992 року в Захарівці. 9 травня 2023 року в районі Курахове під час виконання бойового завдання, він отримав важкі поранення і 23 травня 2023 року помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім.Мечникова.
Олексій Андрійович Комаров
Для нього не було слів: не хочу чи не можу
З десяти років Олексій разом з сестричкою Оленою виховувався в родині опікунів Людмили Іванівни та Валерія Микитовича Ткаченко в Захарівці. Як вони нам розповіли під час спілкування, юнак ріс дуже добрим, чуйним, уважним. Для нього не існувало слів «Не хочу» чи «Не можу». Все, за що брався, робив добре і якісно. Мав багато друзів.
По закінченні 9 класів Захарівського НВК поступив навчатися в Слов'янський коледж Національного авіаційного університету. Згодом працював електриком на залізничній станції Затишшя. Разом з батьком-опікуном Валерієм Микитовичем полюбляв возитися з бджолами, навіть мав свою невеличку пасіку, яку пізніше, під час проходження служби, мусив продати.
Олексій Комаров, 2019 рік під час прийняття присяги
У жовтні 2019 року пішов служити до Збройних Сил України. І з тих пір стояв на захисті нашої держави. Воював на Донецькому та Луганському напрямках. Мар’їнка, Бахмут, Курахове – це неповний перелік місць, де довелося побувати Олексію. У 2022 році отримав поранення, а після одужання повернувся назад до побратимів. Останнім місцем його служби були околиці Мар’їнки. Багато років зустрічався з місцевою дівчиною, планував одружитися, але не встиг…
Ось що нам розповіла наречена Олексія:
"Він був дуже доброю, щирою, чуйною, люблячою людиною. Ніколи не покидав людину у біді та завжди йшов на поміч. Побратимам він був більше ніж друг, він був їхнім братом.
На службі він відчував себе на своєму місці. Він ніколи не мав гордині. Він завжди казав: "Я все зроблю сам".
Поруч з ним я була найщасливіша. Він швидко став частиною нашої родини, ми всі дуже полюбили Олексія.
Олексій найбільше кохання всього мого життя. Його втрата дуже важка для всіх нас. Він не заслужив на такий кінець, він повинний був жити і насолоджуватися життям."
«Ми всі до останнього сподівалися, що Альоша виживе, що лікарі зможуть його врятувати, - розповідає Людмила Іванівна Ткаченко, - Як же боляче, що він пішов у вічність таким молодим, гарним, дужим…»
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисника. Низький уклін та світла пам'ять Герою.
Коли поховання
Як повідомив на сторінці Захарівської громади Захарівський селищний голова Олексій Осійчук:
«У неділю, 28 травня цього року, з 10-ої години від вулиці Михайлівської та Соборної до рідної хати зустрічатимемо живим коридором нашого Героя-солдата Олексія Комарова.
Прощання відбудеться об 11-ій, заупокійна панахида та відспівування у Храмі о 12-ій годині. Згодом похорон вирушить до північного кладовища.
Просимо долучитися до процесії, віддати йому останні почесні та провести померлого Героя-земляка в останню дорогу».
Олексій Комаров, одне з останніх фото
Вшануємо разом пам’ять загиблого Героя.
Вічна слава і шана.
Слава всім загиблим захисникам України!
