24 лютого 2026 року керівництво Захарівської громади, представниками підприємств, установ, організацій, відділів та Захарівської БПЛ зібралися на спільну молитву за Україну. Це була мить глибокої тиші – без гучних слів, але з відчуттям єдності, вдячності й болю, який торкається кожного.
Хвилина мовчання, що говорить більше за слова
Над площею, немов реквієм, пролунали рядки, знайомі й болісні для всіх українців. Хвилина мовчання стала спільним подихом пам’яті – за тими, чиє життя обірвала війна, за тими, для кого ця хвилина стала останньою.
Про земляків, яких забрала війна за 12 років, із болем у серці говорив селищний голова Олексій Осійчук. Його слова були стриманими, але сильними – як нагадування про нашу відповідальність зберігати пам’ять і передавати її далі.
У скорботі та молитві схилили голови під час молебню, який відслужив настоятель Свято-Успенської церкви ПЦУ селища Захарівка протоієрей Роман Косович. Окремі слова звучали за загиблих медиків – тих, хто до останнього залишався поруч із пораненими, працював під обстрілами, рятував життя, не шкодуючи власного. Їхній шлях – це шлях служіння, мужності й любові до людей.
Біля Стіни Пам’яті багряніли квіти – мов символ пролитої крові й невимовної вдячності. У цій тиші було все: біль утрат, сила єднання і віра в те, що пам’ять не зникає, доки ми разом.
Цей день у Захарівській громаді став нагадуванням: пам’ять – наш обов’язок, а спільна молитва – те, що тримає нас поруч і дає сили жити далі.
Слідкуйте за нами в Facebook та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
