Людина, яка має своє діло, любить баскетбол, грає сам і допомагає місцевим спортсменам. Цілеспрямований та наполегливий. Не боїться братися за рішення непростих питань, при цьому не дуже любить публічність. Так коротко можна охарактеризувати балтянина Олексія Сергеєва. Завдяки його давньому захопленню бджільництвом, виробники меду Балтської громади отримали можливість об’єднатися і спільно вирішувати нагальні питання, пов’язані із збереженням та збільшенням популяції бджіл, отриманням економічної вигоди від виробництва якісного меду та просуванням цього цінного продукту на ринку.
Олексій СергеєвФото: Фото з відкритих джерел
– Олексію, коли у вас виникла ідея зайнятися бджільництвом?
Ви, напевно, знаєте, що за радянських часів існували різні програми. І однією з них був розвиток бджільництва для підняття, скажімо так, врожайності, сільськогосподарських культур. Ще тоді Балта показувала дуже добрі результати. Тут було бджільницьке товариство, був бджільницький магазин. І біля всіх цих починань стояли батьки одного мого товариша. Більше того, мій батько працював на підприємстві, де весь колектив на той момент займався бджільництвом.
І я, як дитина, був у цю справу занурений, все бачив, все знав. Я просто перебував у той момент у цьому середовищі. Тобто, мені там щось тато розповідав, які бувають методи, скажім так, боротьби з роїнням, розведення, розмноження.
Є кілька систем. Наприклад, у когось була система корпусна, а мій тато займався за класикою – у лежаках. Я вже тоді був в курсі справи. А потім були важкі часи, не було бджіл, вже й тато перестав цим займатися. Але якось дзвонить мені з Ананьєва турок і каже, що йому потрібні будматеріали для обладнання складу для меду. Це було, щоб не збрехати, перед Євро-2012. Одинадцятий рік, здається. Може, дванадцятий. У той час взагалі нічого нікого особливо не цікавило. Це рік після кризи. Тобто, був у всіх чистий бізнес, там торгували, складували.
Мед – це все було смішно. Тобто, всі мали гроші, плани. А турок на той момент уже хотів у Ананьївському районі скуповувати мед. І в мене промайнула думка, якщо в нашому регіоні якийсь турок в Ананьєві збирається заготовляти мед, мабуть, це перспективна справа. І щось у цьому є. Я цю думку собі вловив і почав вивчати. Дивився ролики, вивчав, як цим займаються в Європі, в Америці, в Канаді. Почав дізнаватися, що взагалі у Балті із цього приводу відбувається. І мені стало зрозуміло, що нічого не відбувається. Ніхто нічого не планує. Тобто, лише один турок, який має якихось клієнтів. На той момент, ми всі знаємо, люди їздили до Туреччини, там дуже багато солодощів продавалося. Тобто, йому цей ринок був цікавий. Він нікому нічого не розповідав, а просто займався заготівлею.
Потім так сталося, що мій товариш жив у Харкові і вирішив переїхати до Балти, тому що його батьки бджолярі вже були у похилому віці і попросили його прийняти це бджільницьке господарство. Я, спілкуючись з ним, стежив за цією ситуацією. Він мені розповів, що батьки його на той момент були одними з перших, хто вже займався корпусною системою Рута. При цьому у них виходило збирати хороші врожаї меду. Всі інші бджолярі нашого регіону були категорично проти цієї системи. Тобто, скажімо так, у мене був вибір однієї з двох систем. Це стара, скажімо так, консервативна – лежак. І нова, яку весь світ застосовував, опановував, модернізував. І батьки мого товариша успішно нею займалися. І вони довели, що методику європейську, канадську, можна застосувати в нашому регіоні.
Найголовніше – не слухати людей, які опираються цьому. Ось так ми і стартанули. Почали цікавитись. Але ідея бджільництва у тому, щоб створити інфраструктуру від А до Я. І про це все розповісти людям, які хотіли б займатися бджільництвом на різних стадіях свого технічного, професійного та фінансового етапу. Тому що для когось це хобі, для когось це метод заробити невеликі гроші, а для когось це основна робота. І ось у всіх цих людей різні потреби. Комусь треба лише вощина, хтось вощину робить сам. Комусь потрібні вулики, хтось вулики робить сам. Комусь потрібні рамки, хтось рамки робить сам. І я почав вивчати, цікавитись усією цією справою і сказав, що я планую в Балті вивести бджільництво на загальнодоступний, європейський, правильний рівень.
І ось, я цим займаюся до сьогодні - 10 років. Ми вже досягли того, що почали виробництво рамок. Ми купуємо у передового виробника в Україні вулики, їх доукомплектовуємо, модернізуємо. На замовлення виготовляємо якісь додаткові предмети. Навіщуємо, займаємося збиранням. Паралельно ми приймаємо віск, мед. Тобто, які операції в бджільництві потрібні, ми намагаємося їх поставити на промисловий рівень.
Ось зараз ми залучили студентів. Прийшли хлопці, кажуть, ми хочемо влітку попрацювати. Ми їм дали роботу. Вони збивають рамки, натягують дріт, наващують. Тобто, це така робота монотонна, сидяча, яка вже бджоляру промисловому, у якого багато роботи, буде тягарем.
– Ви очолили нещодавно створену організацію, так?
Так. Цього року я став головою товариства бджолярів Балтщини. Можете мене привітати. У мене чудові заступники. Ми не просто з вулиці прийшли, у нас не просто є ціль, у нас є впевненість у тому, що ми до цієї мети прийдемо. І в нас все вийде. Ми зібрали команду. Мій заступник – промисловий бджоляр, це його основний вид діяльності, має більше 200 сімей. Є секретар Кіра Володимирівна. Заступник з ветеринарних питань – Сергій Юрман. У нас дуже крута команда. І ось ми цього року розпочали приймати мед. Віск ми давно міняємо, у нас кілька виробників. Тобто, ми працюємо над асортиментом. Ми не намагаємось там просунути своє. На ринку є виробники середнього класу, економ-класу, гарний преміум-клас. Бджоляр має можливість вибору. Він може принести вощину на обмін, віск на обмін. Може принести просто продати його, може купити. Намагаємося надати бджоляру всі послуги, які потрібні. Так зараз займаємося модернізацією техніки для того, щоб оптимізувати логістику зі збирання меду.
Пасіка ГО "Бджолярі Балтщини"
– Скільки членів у вашому товаристві і за рахунок чого воно буде розвиватися?
На даний момент у товаристві бджолярів Балщини членами є ті, хто був засновниками. Поки що внески ніхто не платив. Ми сподіваємося, що за підсумками цьогорічного врожаю бджолярі сплатять внески, стануть членами товариства і ми далі отримуватимемо користь для організації. Тому що фінансові витрати - вони є, без них ніяк і якщо ми нічого не вкладатимемо, то нічого не матимемо. Головне, щоб бджолярі це усвідомили.
Пасіка ГО "Бджолярі Балтщини"
– Ви тільки починаєте свою активну діяльність?
Я б сказав, що це вже офіційна заявка про себе. Раніше це була окреслена мета, а сьогодні ця мета вже зареєстрована. Ми отримали всі документи, усі дозволи, бо це гроші, аналізи, це харчовий продукт. І все це потребує офіційного фундаменту. Ось ми цю справу вже зареєстрували.
– Поговоримо про мед. Який найкорисніший? Є ж, напевно, корисний, а є не дуже. Технічні культури є, наприклад, ріпак, як медонос.
Для того, щоб ріпак зацвів, а цвіте він найперший, і щоб цвіт не вразили шкідники, його обробляють. Ця хімія називається інсектицид, який у невеликій дозі здатний вбити комарика. Але ви, мабуть, розумієте, який обсяг цього препарату виливається на квітку. І, якщо ви знаєте, то бджола трохи більша за комарика. Цей препарат бджолу вбити не може. Але ми точно розуміємо, що нектар з рослини, яку полили інсектицидом, вона заносить у вулик. Тепер ми маємо зробити висновок. Хочемо ми їсти багато такого меду, який зібраний з тієї квітки, на якій намагалися вбити комарика? Я можу його їсти. Якщо я знаю, що цей мед змішаний з якимось іншим медом, то взагалі немає жодних проблем. Ось уявіть, що ви бджоляр. Ви знаєте, що ваші бджоли принесли мед лише з ріпаку. А в мене, наприклад, дитина, їй уже три роки і вона любить мед. Ви мені цей мед будете рекомендувати? Ні, звичайно, але вважати, що цей мед не корисний, буде неправильно. Ну, що це насправді? Це корисний мед, бо інсектицид нейтралізується через певний проміжок часу. Тобто, цей мед треба витримати. І з часом він придатний до вживання. Але все одно краще його вживати дорослим людям, які вже сформували імунітет. Дітям краще не давати. Ми маємо розібратися, зрозуміти, що можна, що ні. Це ми з вами просто про ріпак поговорили. Це не поганий мед. Його фірми, які займаються заготівлею меду і відправкою за кордон у певних пропорціях, додають у інший мед. І його аналіз абсолютно відповідає вимогам.
– Ми з вами знаємо, що на ринку меду найпопулярніший мед з акації. Чому?
Тому, що акація росте у лісі, її ніхто нічим не кропить, мед з неї абсолютно природний продукт. Його небагато і потрібно докласти дуже серйозних зусиль для того, щоб зібрати цей якісний мед. Звичайно, хороший продукт не повинен бути дешевим. Ось відповідь вам, який мед найкращий. Весь світ його визнав як найякісніший, найкорисніший, найкращий продукт і всі за ним ганяються. Ми повинні це знати, розуміти, знати ціну цього продукту, навчитися правильно збирати і так далі.
А ось вам про інший мед. Мед соняшниковий – це наш основний взяток. Він у галузі бджільництва невід'ємна частина, тобто, без нього неможливо. Це найбільш затребуваний, найсолодший, найнасиченіший мед. У когось на нього може бути алергія, але знаєте, кажуть, кожні ліки - отрута при перевищенні дози.
– Ви людина, яка про мед знає все, можете сказати скільки цього солодкого продукту потрібно вживати?
Дивіться, що говорить наука. Нам можна приймати одну столову ложку меду на день. Абсолютно без шкоди. Якщо ви з’їсте 10 столових ложок, у вас може вискочити прищ на носі. Це точно. А якщо ви щодня по одній столовій ложці їстимете меду, ви повністю закриєте всі свої потреби у глюкозі. Вас не тягтиме на якісь там булки, цукерки, тощо. Ви даєте своєму організму класну глюкозу. Дуже корисну, ту, яку бджоли несли своїм дітям. У вас є вибір, їсти цю ложку меду або їсти цукерку. Я у своєму житті визначився - я їм ложку меду. Я не хочу платити гроші за етикетку та за паперову коробку. Не знаю, що там усередині, який зміст.
Ці цукерки бджоли дітям не носять. Це промисловий продукт, який виготовлений з якоїсь сировини, теж, напевно, якісної. Але якщо взяти цінову політику, то ми зрозуміємо, що цукерки дорожчі, набагато дорожчі. І більшість людей ведеться на рекламу. Голодні саме ті, які з ранку не з’їли ложку меду, вони, приїжджаючи на заправку, купують шоколадку. А якби вони ложку меду з'їли, вони б не витрачали свої гроші на шоколадку, яка їм у цей момент необхідна. Я нічого не маю проти шоколадок, я просто говорю про те, що ми сьогодні маємо можливість їсти якісний, дуже корисний продукт. Він доступний, і ми не повинні собі в цьому відмовляти. Найголовніше, ми повинні створити умови для себе, щоб цей мед їсти.
Що таке умови? Ми повинні цей мед фасувати в правильну тару, яка буде, скажімо так, не травмонебезпечна, яка не розбиватиметься, яку зручно покласти в будь-якому місці. Можна буде покласти в рюкзак дитині, і вона його довезе від бабусі додому, наприклад. Ось уявіть, у вас є дитина, якщо їй покласти трилітрову банку в рюкзак, йому комфортно буде? Ні, звичайно. Вона тремтітиме, як би її не розбити. Ось бачите, ми вирішили, що не треба у банку трилітрову складати мед. Потрібно знайти якесь інше фасування, щоб бабуся сміливо змогла онуці дати.
– А яке найкраще фасування? Пластик можна застосовувати?
Можна не лише пластик. Можна все, що завгодно. Можна алюмінієву банку, з нержавіючої сталі. Але ми зупинилися на скляній упаковці. Тому що наша країна багата на сировину для скла. В нас багато заводів. Скляна банка з єврокришкою - це найбільш зручний варіант упаковки. Цю банку завжди можна помити. І ми прийшли до банки трьохсот грамової, тому що вона у своїх компактних розмірах дуже зручна. І, за рахунок свого маленького об'єму, практично не б'ється. Ми всім рекомендуємо в такій банці зберігати мед. Дарувати його один одному, передавати, частувати.
Олексій Сергеєв
– Кажуть, що бджоли вмирають після того, як на полях збирають нектар. Є таке?
Гинуть бджоли. Все гине від рук людини. Один неправильний вчинок неосвіченого аграрія може призвести до загибелі. І не лише бджіл. Може він і землю собі труїть, і своїх трактористів труїть. Тобто, неправильне дозування і все. Якщо ви будь-якого тракториста запитаєте, із задоволенням він кропить поля, чи ні? Звичайно, ні. Ти ж цим дихаєш, все одно накопичується в організмі. Але наука не стоїть на місці. Вчені розробляють нові засоби захисту рослин, нові препарати. І намагаються покращити ситуацію. Я вам хочу сказати, що цього року із потравами порівняно непогано. У нас, скажімо, не було проблем. Дуже багато із цього приводу зробив мер міста Сергій Мазур. Він цього року був присутнім на зборах. Сказав, що вже всі старости сіл Балтської громади сповістили фермерів про те, що обробка рослин відбувається лише у вечірній та ранковий час. Це вже взялося під жорсткий контроль. Нинішнього року вже класні результати.
– Що ви скажете про ринок збуту меду?
Тут усе просто. Ринок збуту — це ми з вами. Поки ми не почнемо самі купувати, ніхто його не купить. Попит народжує пропозицію. І вартість формується від попиту. Якщо у нас на внутрішньому ринку немає попиту, то природно зовнішній ринок буде нам ціну ставити найнижчу. Я дуже багато спілкуюся з пасічниками. Мені неприємне ствердження, що хтось за кордоном має купити наш мед. Чого вони мають його у нас купувати? Ніхто нікому не винен. Вони його куплять тільки тоді, коли ціна їм дозволить його перепродати дорожче. Якщо вони його куплять дешево, відвезуть кудись і продадуть дорожче. Тоді вони у нас його куплять. А якщо десь там дорожче, у них його ніхто не купить. Ми маємо свій мед їсти самі. Якщо порахувати цю одну ложку меду щодня, поділити на наше населення, то стане зрозуміло, що ми дуже багато не доїдаємо меду. Я впевнений, що ми повинні самі їсти мед. Це і буде нашим ринком збуту. Сьогодні є компанії, що займаються оптовою закупівлею, їх багато, але це підприємці. Вони купують мед, очищають, змішують, одержують партію, на яку в них потім є клієнт. І дякувати Богові, що вони є. Потім цей мед продається кудись далі, на світовий ринок, де його купують. Це дуже добре. Цей ринок є. Бджолярі є. Але ми не можемо завжди орієнтуватися на когось. Ми спочатку маємо їсти свій мед, а потім надлишки продавати. Тому, коли мене запитують про збут меду, я завжди кажу, що я займатимуся збутом меду на місці. Ми заходили до деяких магазинів, там відмовляються продавати мед. Мені взагалі незрозуміло чому. Мед - це продукт, який взагалі не псується. Він може стояти багато років. Я вважаю, що в кожному магазині, в якому є шоколадки та горілка, обов'язково має бути мед. Тобто, вибір має бути, вибір. Ось ви йдете додому з роботи, хочете приготувати щось з медом, або він у вас закінчився. Ви повинні мати можливість купити його зараз. Піти до магазину та взяти. Чому магазини відмовляються ним торгувати? Напевно, це дурість не продавати продукт, який не псується. І я їм усім про це говорю.
– Олексію, є таке поняття, як штучний мед?
Мабуть, мед буває штучний. Але є одне дуже просте правило. Треба купувати продукт у найближчого виробника. Ти купуєш у нього. Тому бджолярі, в моєму розумінні, повинні почати, скажімо так, думати про правильне фасування, яке матиме привабливий вигляд. І з цим продуктом виходити на місцеві магазини. Ми цим питанням зайнялися минулого року. Багато було складнощів. Багато хто відмовлявся, але ми поступово прийшли до того, що нас почули, і сьогодні близько 10 торгових точок торгують медом. Торік у Балті ми провели бджільницький ярмарок. Відібрали найкращі сорти, зафасували їх, підписали, вказали реквізити, хто і коли зробив аналіз. І ці сорти меду розмістили у балтських магазинах. Ще багато людей не звикли, не знають, але головне, що вони мають змогу купити цей мед. Бджоляр душу вклав, відібрав найкращий мед. Ми його розфасували у класну упаковку та поклали на вітрину. Все, ми зробили свою роботу. Тепер завдання споживача – спробувати та оцінити це все.
– Чи думали ви про відкриття спеціалізованого магазину для бджолярів?
Часто буває так, що бджоляру необхідно дещо придбати. Зараз можна скористатися інтернетом. Але це буде довго, тому потрібен магазин. І ось ми, розуміючи це, хочемо його мати, планували його відкрити вже цього року, все приготували, але плани змінилися. Чоловіків мало, хтось пішов воювати, у нас найкращих працівників мобілізували, жінки самі з дітьми залишилися. Коротше, не вистачає робочих рук. Тому ми трохи відстрочили. Але певні плани є. Дасть Бог, вони здійсняться.
