У інтерв'ю з начальником відділу освіти Балтської міської ради обговорюються ключові досягнення та напрями розвитку освітніх закладів, включаючи перспективи реформи старшої школи та впровадження нових освітніх концепцій. Петро Кулик поділився своїм поглядом на підходи до навчання, наголосив на досягненнях та викликах, які ще потребують вирішення в контексті сучасної освітньої політики України.
Петро Кулик
- Петре Янковичу, яким був цей навчальний рік?
- Сьогодні некоректно говорити про якусь конкретну цифру, адже для нас головний результат те, що діти навчаються офлайн. Ми даємо можливість всім, хто потребує цього, хто цього хоче, здобувати свої знання саме в очному форматі. Це є одним з головних досягнень. Це є покращення умов перебування дітей в частині захисних споруд, бо сьогодні це вимога номер один для функціонування закладів. Тому наше досягнення - це забезпечення безпечних умов і створення умов для очної форми навчання.
Мазур Аріна - абсолютна переможниця конкурсу Тараса Шевченка (учителька Куземко Любов)Фото: З відаритих джерел
Саме сьогодні ми можемо говорити й про те, що наша дитина є абсолютним переможцем конкурсу Тараса Шевченка, і це Мазур Аріна. Для нас це приємно, це відзнака роботи колективу закладу, Балтського ліцею №2, вчительки Любові Кузенко і в цілому нашої громади. Ми пишаємось тим, що ми забезпечуємо таку високу якість навчання. Надіємося, що відповідно до положення, Аріна ще й, крім того, буде стипендіаткою президента.
ВІА "Світанок"Фото: З відаритих джерел
Є чимало переможців, яких я не буду перераховувати, на обласному рівні. Це - олімпіади, мала академія наук. Попри те, що різні конкурси сьогодні не завжди проводяться лише в очному форматі, ми стараємося брати участь у них. Треба видзначити черговий крок ансамблю "Світанок" Балтського центру дитячої творчості, який у цілому ряду конкурсів продемонстрував високий рівень. І сьогодні безумовно це один з кращих колективів в такій справі в Україні. Нам приємно, ми підставляємо плече, даємо можливість їм розвиватися.. Крім того, вони проявляють свій патріотизм, не менше двох разів на місяць стабільно дають благодійні концерти на відкритих майданчиках, в інших закладах, для того, щоб показати, що ми підтримуємо державу, Збройні Сили України. Крім того, вони вже виступали в Кодимі, і наскільки мені відомо, сьогодні йдуть перемовини, щоб виступати в Подільську виключно з метою підтримки наших захисників та для демонстрації свого імені та Балтської громади.
Наталія БоделанФото: З відаритих джерел
Наші педагогічні працівники брали участь в конкурсі “Вчитель року”. Троє з них стали призерами на обласному рівні. Вчителька української мови ліцею №2 Наталія Боделан стала переможницею обласного та була учасницею всеукраїнського конкурсу. І в цій частині ми теж стараємося рухатися і підвищувати свій професійний рівень. Разом з тим, це буде покращувати якість надання освітніх послуг.
- Чи є проблемні зони, які потрібно вирішувати?
- Так. Є чимало проблемних зон. До них в тому числі відносяться наші захисні споруди, оскільки з часом виникає більше вимог до них з боку держави. І ми розуміємо, що ці вимоги написані, на жаль, кров'ю. Тому вони стають більш жорсткими, і ми маємо вкладати кошти, робити все для того, щоб це відповідало сьогоднішній законодавчій базі.
До проблемних зон, знову ж таки, відноситься покращення умов харчування. Держава ставить переш нами більші вимоги. Крім того, що змінено меню, воно стало більш збалансованим. Але проблемною є те, що суспільство і діти в тому числі не готові до якісного сприймання цього, адже смакові звички формуються в тому числі в сім'ї. А сьогодні, треба сказати, не у всіх сім'ях є здоровий спосіб харчування. Не, тому що вони не хочуть, а тому, що здоровий спосіб харчування він дорожчий, ніж той, який іноді люди мають змогу собі дозволити. Тому ми змушені балансувати між тим, що потрібно, і тим, щоб все-таки нагодувати дітей.
- Ми не можемо обійти й реформу старшої школи.
- Це теж одна з проблемних зон. Сьогодні багато обговорюється на рівні держави. Експерти наголошують, що до теперішнього моменту ми говорили про головні речі, такі як безпека, харчування і ще ряд інших, але не про якість навчання. Хотілося, щоб в центрі обговорення була якість, а всі ці речі були навколо неї. Тому, станом на сьогодні, активно почали говорити про реформу старшої школи, бо це, мабуть, головний крок до якості знань в цілому й опосередковано - до якості в тому числі й вищої освіти. Адже однією з передумов (чому заговорили про необхідність реформи старшої школи!) став аналіз працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. Так от, лише третина випускників більшої частини вишів працює за спеціальністю. На рівні держави це називається неефективним витрачанням коштів. Держава витратила кошти, аби навчити людину, а вона не працює за здобутою спеціальністю. Коли ми протягом попередніх двох тижнів з Валерієм Анатолійовичем (заступник міського голови В.А.Желіховський - ред.) об'їздили практично всі сільські території, де є ліцеї, зустрічалися з батьками й проговорювали цю тему. Серед присутніх, зокрема, погоджувались з цим. Адже хтось з них самих, закінчивши ВНЗ, сьогодні , для прикладу, вирощує полуницю, займається іншими справами, не пов'язаними зі здобутою спеціальністю. Отже, на рівні держави це глобальна проблема.
- Чому так відбувається?
- Якщо ми говоримо про старшу школу, вона мала б бути профільною в частині багатьох напрямків навчання: історичного, математичного, філологічного, фізкультурного тощо. Сьогодні в наших найбільших міських ліцеях є, в кращому випадку, три (в середньому - два) профілі. А сільські взагалі мають по одному профілю. От і виходить, якщо в класі сільського ліцею, де, приміром, навчається 10 учнів, створюється один профіль - за умови, що є спеціаліст, або кілька з дітей з даного предмету показали кращі знання. Отже, вчитель і, приміром, троє дітей працюють за цим напрямком. А семеро просто йдуть до школи, бо в них вибору немає. Хоча, можливо, хтось з них обрав би інший профіль. В результаті, маючи, приміром, математичний профіль, більшість вступає до вишу, де треба здавати математику. А чи хотів бути бухгалтером, чи економістом? А може мріяв бути художником чи ще кимось іншим, а не було такого профілю. Тому сьогодні ми говоримо про реформу старшої школи, яка дасть шанс кожному учневі зробити свій вибір.
- Багатовекторність передбачається новою концепцією реформи старшої школи?
- Так. нова концепція передбачає багатопрофільність, багатовекторність саме в наданні освітніх послуг. В академічному ліцеї на паралелі має бути не менше чотирьох класів (не менше 100 учнів).
Профільна старша школа буде розвиватися у двох напрямках: це академічний ліцей для тих, хто хоче продовжувати навчання у ВНЗ, який забезпечуватиме багатопрофільність навчання, та профільні коледжі, професійні коледжі. Дитина матиме можливість вибору: академічний ліцей, щоб рухатися до вищої науки, чи професійний коледж для здобуття професії. Це два головних напрямки.
- Які прогнози щодо кількості класів в академічному ліцеї?
- Ми прогнозуємо для себе, що буде, коли в нас буде створений академічний коледж: приблизно половина всіх старшокласників має навчатися у ньому. Це 180 учнів по сьогоднішній градації - по 25 відповідно на один клас. То вже буде 7-8 класів. Хоча ми обережно прогнозуємо такі речі. Але на сім класів практично може бути створено 10 профілів, а не 2 - 3. А ще можуть бути групи створені. Наприклад, з двох класів створюється третя група для вивчення ще якогось профілю.
- Яка головна відмінність нового ліцею?
- Головна відмінність академічного ліцею полягає в тому, що немає такого жорсткого вибору предметів. Лише в перший рік навчання 70% предметів по профілю є обов'язковими, а 30% ви можете обрати за власним бажанням. На другому році навчання вже 50% предметів є обов'язковими, а 50% - за вибором. На третьому році обов'язкових предметів вже 40%, а 60% - за вибором. Це зроблено для того, щоб забезпечити більшу векторність для дітей, щоб вони могли обрати не одну, а кілька доріжок в житті. Наприклад, якщо ви вибрали математичний профіль, але потім зрозуміли, що попали не туди, ви можете добрати інші предмети за вибором, щоб мати можливість поступити не лише в природничо-математичні ВНЗ, а й, наприклад, в естетичні.
- Які критерії вибору закладу для створення на його базі академічного ліцею?
- Критеріїв до вибору закладу немає. Держава пропонує (в ідеалі) обирати окремий заклад, де не буде ні початкової школи, ні гімназії - лише старша школа. Це буде заклад на 500-600 учнів. Але треба мати вільне приміщення. Тому питання, де розмістити такий заклад досить складне для нас. Різні варіанти ми поки що не озвучуємо. Хочемо, щоб держава теж допомогла в цій частині.
- Через пілотні проєкти?
- Держава запускає на наступний рік пілотування закладів. Цього року обрано 25, які відпрацюють за відповідною програмою, методологію. Наступного року вже буде 100-150 закладів. Тим, хто набере десяті класи, держава обіцяє допомогти фінансами в частині матеріального забезпечення, обладнання тощо. Якщо побачимо, що це для нас привабливо, ми підемо в “пілот”. Якщо ні, будемо чекати. Крайня точка - 2027 рік. Хоча не відомо ще: це рік старту чи вже рік, коли треба бути в дорозі. Для того, щоб навіть сьогодні пройти старшу школу потрібно два роки - 10-11 клас. А якщо держава скаже, що у 2027-му році ми вже не видаватимемо документи старого зразка, це означатиме, що треба починати набір дітей у 2026-му або навіть у 2025-му році. Тому це питання відкрите. Держава обіцяє створити законодавчу базу до осені, ми прогнозуємо, що це відбудеться ближче до кінця року. Вже нове положення про академічний ліцей дасть чіткі відповіді на багато запитань, які в нас сьогодні є, і на які сьогодні поки що ніхто не може дати відповідь.
- Демографічна ситуація впливає на прийняття непопулярних рішень. Війна значно погіршила ситуацію навіть у такому відносно спокійному регіоні, як наш. Що скажете?
- Демографічна ситуація є безумовною передумовою, яка заставляє державу приймати непопулярні кроки. Наприклад, в нашій громаді приблизно 340 учнів восьмих класів , перших класів - приблизно 260, а дітей однорічного віку - лише 180. Скільки людей народиться у 2025-му або 2026 році? Ми навіть боїмося самі собі про це говорити. Тому безумовно демографічна політика змушує державу приймати непопулярні кроки. Це й оптимізація мережі, адже утримання ліцею дорожче, ніж утримання гімназії. З іншого боку, таким нашим закладам, як Бендзарівський, Немирівський, Гольмянський, Білинський, Пасицелівський ліцеї, економічно вигідно перейти в ранг гімназії. Бо сьогодні, самодостатнім закладом з погляду освітньої субвенції є ліцей з кількістю учнів 200+, а гімназія - 110+. Сьогодні з усіх наших сільських ліцеїв тільки у Гольмянському навчається 210 дітей, і він близький до свого нульового балансу. Всі інші мають невеликі мінуси, які перекриваємо коштом міських закладів. Якщо ж вони стануть гімназіями, якоюсь мірою це стане плюсом для самих закладів. Але, знову ж таки, не всі плюси. Є й внутрішня проблема: зниження на 20% навантаження на педагогічних працівників.
- Що буде з учнями 10-11 класів сільських ліцеїв?
- Безумовно будемо підвозити. Ми це вже прорахували. Наприклад, з Гольми виїхав автобус, забрав учнів з Немирівського, приїхав у Балту, де навчання починається о восьмій годині. Далі автобус спокійно повертається в крайню точку, підвозить інших дітей за своїм маршрутом далі.
Ми щороку для себе проводимо анкетування серед учнів, 90% з них сприймають такі зміни як позитив. Приміром, серед відповідей була така: “Ми нарешті пограли у футбол командами 11 на 11. У нас навіть на всю школу не набиралося двох команд”. В нас є дівчина з Оленівки, яка стала золотою медалісткою в Балтському ліцеї №1. Якби вона не доїхала до ліцею, чи знайшла б сільській школі біологічний профіль, щоб бути однією з кращих студенток та стати старостою групи у медичному ВНЗ?! На жаль, школу в багатьох випадках перетворено на соціальну установу: ми дітей годуємо, виконуємо, почасти, функції батьків. А ми хочемо, щоб школа була ще й інститутом для передачі знань, храмом науки, а не просто місцем перебування дітей. На жаль, сьогодні трошки змінився акцент. Крім того, є й економічна складова. Ми всі розуміємо, якщо в нас дітей стало у два рази менше, доведеться утискати бюджет. Це теж правда життя. Навіть якщо завтра закінчиться війна, ми вже розуміємо, що левова частка коштів піде на відбудову, бо людям немає де жити. Це непопулярний крок, він важкий, але, напевно, на рівні держави необхідний.
- А якщо після оптимізації освітньої мережі почне зростати народжуваність?
- Світова практика свідчить, що такі процеси відбуваються у досить довгому проміжку часу. Коли йде спад народжуваності, то наступний пік підняття відбувається не раніше ніж за 10 років. Мало того, в сьогоднішній кількості дітей у школах, маємо бути чесними, 10% числяться у нас, але по факту вони - за кордоном. І я маю великий сумнів, що вони повернуться сюди. А це потенційно генофонд нації. Тож навряд чи можна сподіватися на швидке покращення демографічної ситуації. Тому 10 років, це достатньо великий проміжок часу для того, щоб планувати щось змінювати чи ні.
- Чи практикуються табори для дітей в кожному навчальному закладі?
- В кожному навчальному закладі відкриті пришкільні майданчики, в яких знаходиться 475 дітей. Це діти пільгових категорій, які потребують допомоги від держави. Хоча вимкнення світла та повітряні тривоги впливають, але ми намагаємось забезпечити цим категоріям дітей харчування, відпочинок та оздоровлення протягом 14 днів.
- Ви якось досліджували вплив тривалого навчання онлайн через коронавірус та війну? Якою є якість знань сьогодні?
- Сьогодні про це вже всі говорять: на рівні держави проходить дослідження. І ми бачимо по рівню засвоєння матеріалу дітьми. Оптимістичні прогнози кажуть про втрату 30-40% засвоєння матеріалу дітьми, песимістичні - 40-60%. Тобто сьогодні треба відверто сказати, що від 30 до 40% дітей вчаться, пробують щось робити, хочуть. Інші ж вже відвикли від системної навчання, вчаться фрагментарно - від випадку до випадку. Про дистанційну форму навчання взагалі потрібно говорити, напевно, як про виняткові випадки на нашій території. Адже ми розуміємо, що через дистанційну форму навчання втрачається не тільки якість знань, а й через відсутність якісних гаджетів йде велике навантаження на очі, є негативний вплив на здоров'я дітей. Також є великий недолік у тому, що в учня немає можливості підняти руку і сказати: я тут помилився, виправте мене. Учень один раз не зрозумуів, другий, а потім просто махнув рукою. Начебто проводяться уроки, але фактичного засвоєння матеріалу немає. Тому вже усіма визнано, що дистанційна форма роботи може бути прийнятною для тих, хто в змозі самостійно засвоїти матеріал. Це близько третини, в кращому випадку 40% учнів, які ще мотивовані, в яких є можливості, яким батьки можуть допомогти. Але дітям початкової школи нереально самим засвоїти матеріал. Якщо ми говоримо про сімейну форму навчання, тоді батьки навчають. Або навчання має відбуватися в класі. Іншого не повинно бути для такої категорії взагалі.
- Чи буде зміна формату зовнішнього незалежного оцінювання в рамках реформи?
- Станом на сьогодні, поки йде війна, зміни формату зовнішнього незалежного оцінювання не буде: електронна форма більш прийнятна і менш затратна. Система зовнішнього незалежного оцінювання буде функціонувати, мова йде лише про її удосконалення. На кшталт того, що обов'язково має бути відеоспостереження, можливо - обладнані окремі місця, щоб ніхто не міг повернути головою вправо-вліво, підгледіти у сусіда. Бо сьогодні чесно кажучи, в цій частині є проблема.
- Чи передбачатимуться певні випробування для вступу в 10 клас?
- Це питання наразі дискусійне. Станом на сьогодні, принаймні у період воєнного стану, точно не буде. Чи буде завтра, час покаже. Особисто я підтримую цю річ, бо хотілося б, що дійсно в 10 клас пішли ті, хто хоче навчатися, а не задля кількості, як сьогодні в багатьох випадках є. Але це особиста думка. Можливо, це буде прописано у законодавчих актах про академічний ліцей. Не виключений й варіант, що у зв'язку зі зменшенням кількісті дітей, оцінювання не буде.
- Чи є зміни для тих, хто навчається за кордоном?
- Для тих, хто навчається за кордоном, є можливість паралельно дистанційно навчатися в Україні, хоча чесно сказати, така можливість все більше звужується.
- Чому?
- Тому, що всі реально розуміють: навчатися на хорошому рівні, особливо діти, які вивчають ще й другу іноземну мову, вони не встигатимуть. Тому станом на сьогодні визначено п'ять закладів в Одеській області, які надають дистанційну форму навчання для таких дітей, але не з усіх предметів: тільки україномовного циклу. Адже передбачається, що інші предмети учень має вивчити в тому закладі, де він перебуває.
- А як адаптувати отримані знання до вимог української школи?
- Для тих, хто перебуває за кордоном, умови стають жорсткішими. Наприклад, якщо дитина там закінчила навчальний заклад і виявляє бажання вступити до вишу в Україні, вона має пройти зовнішнє незалежне оцінювання. Є можливість зареєструватися за кордоном. В Європі є більше десятка пунктів у різних країнах. У визначений день та час треба пройти зовнішнє незалежне оцінювання за нашими правилами. Отримуєш сертифікат і можеш повертатися в Україну, втупати у ВНЗ.
- Чи визнається документ про освіту, отриманий за кордоном,в Україні?
- Так. Якщо ти дистанційно навчаєшся, повертайся і можеш спокійно йти в наступний клас. Є окремі випадки, пов’язані з тим, що в кожній країні практично є своя система навчання. Приміром, старшої дворічної школи там немає, у всіх країнах Європи - трьох- або чотирирічна старша школа. Відповідно й кількість років на навчання в початковій чи середній школі теж різняться. Тому це індивідуальні випадки, які вирішуються на рівні закладу, тобто керівник бере від тебе довідку, які ти предмети вивчив, далі йде уточнення по яких темах, для того, щоб порівняти, в який клас ти можеш повернутися в Україні. Ти можеш паралельно навчатися за кордоном і продовжувати навчання в Україні за сімейною формою. Потім в кінці року ти маєш з усіх предметів написати контрольні роботи, на підставі результатів тобі виставлять оцінки за той курс, який ти прослухав з усіх предметів.
- Як справи з укриттям в навчально-виховних закладах громади?
- Станом на сьогодні, всі заклади мають укриття, проте відповідно до останнього листа ДСНС в нас є попередження про те, що у трьох закладах - Сінненській гімназії, Гольмянському ліцеї, і Козачанському закладу дошкільної освіти - укриття не відповідали останнім вимогам.Тобто це заклади, в яких для укриття використовувався перший поверх (правило двох стін). У Козачанському закладі дошкільної освіти були свої зауваження і практично по ньому ми знайшли розв'язання проблеми. Там є сусідське приміщення, набагато краще, яке повністю відповідає тим вимогам, які є. По Сінненській гімназії та Гольмянському ліцею ми в стадії розгляду пропозицій керівників, у пошуках захисних споруд. Інші заклади в нас відносно забезпечені, частина з них має власні, частина - орендовані захисні споруди. В Балтському ліцеї №2 триває облаштування захисної споруди подвійного типу (це тир). Очікуємо, що до 1 вересня все буде завершено. Сьогодні школа має орендовані захисні споруди, які використовує спільно з педагогічним фаховим коледжем. В нас є ще достатньо велика захисна споруда у п'ятиповерхівці по вулиці Шевченка. Але до неї треба пройти 200 м. Тому краще мати власні укриття.
Підготовлено у рамках проєкту Медійної агенції «Або» «Медіатори»
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
