З моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну минуло понад два роки. За цей час ми навчилися бути сильнішими, витривалішими, мудрішими. Роки життя в контексті війни залишають відбитки на психологічному здоров’ї українців та українок на здатності мріяти, планувати, адаптуватися, приймати зміни і втрати. Та все ж, життя триває.
Днями ми запитали жителів Захарівської громади, що, незважаючи на війну, дарує їм радість?
Їхні відповіді пропонуємо вашій увазі.
Оксана Дрангой
Оксана Дрангой, село Майорське
– Радість моя лише в тому, що мої власні та прийомні діти Данилко, Валерій, Володимир, Маргарита, Оленка, Аміна та Марина живі й здорові. Заради них хочеться жити і працювати, сини та доньки – моя втіха і розрада.
На жаль, горе не минуло нашу сім’ю. Забрала у нас того, кого ми любили і цінували, сина Сергійка. Всі ми дуже сумуємо за ним ще й досі.
Серце розривається на частинки, коли ми переглядаємо фото чи відео з сином.
Дасть Бог, скоро закінчиться війна і ми знову заживемо мирним, безтурботним життям. От тоді радості буде у всіх українців по самі вінця.
Олена Гогулінська
Олена Гогулінська, смт Захарівка
– Мені дарують радість сьогодні мої рідні та близькі люди. А ще, я отримую відраду від того, що можу допомагати іншим, навіть у важкі часи.
На мою думку, щастя залежить від нас самих. Якщо ми дивимося на світ з оптимізмом і гумором, то ми зможемо знайти щастя в багатьох речах і ситуаціях.
Оксана Калініна
Оксана Калініна, переселенка, медсестра, смт Захарівка
– Особисто мені приносить задоволення моя родина і робота.
На мою думку від роботи треба отримувати не лише гроші, але й реалізацію та задоволення. Коли усвідомлюєш користь від своєї праці для себе та інших, почуваєшся набагато щасливішим та працюєш продуктивніше.
Тетяна Носуленко
Тетяна Носуленко, місто Одеса
– Незважаючи на війну в Україні, радість і задоволення мені приносить робота з дітьми. Навчати та виховувати підростаюче покоління – це моє покликання. Я завжди з великою відповідальністю та креативністю ставлюсь до занять...Тому уроки, ігри проходять творчо, весело, цікаво. Значить я не марно живу на землі, і робота з дітьми – моє призначення.
Життя триває, треба спішити жити і приносити добро та користь, там, де є покликання, допомагати іншим, а не жити тільки для себе
Олена Іванова
Олена Іванова, селище Захарівка
– Для мене особисто радість приносять квіти – одне задоволення любуватися ними. Я зараз проживаю біля сестри, яка теж обожнює зелень, і тому дуже багато часу витрачає на створення квітників. У нас багато різновидностей квітів. Звичайно, багато роботи щодня на клумбах, адже квіти потребують догляду за ними. Саме по собі нічого не створюється. Але воно того варте.
Зараз, у червні, масово цвітуть троянди. Вони всі різні і такі гарні та цікаві. У нас понад сотня кущів лише троянд. Такий аромат стоїть біля оселі! Оце і радує мене та всю нашу сім’ю.
Краса навколо нашого будинку, яку створює моя сестра, надихає жити і радіти життю. На якусь мить забуваєш про все. Та все ж, у мене, як і у всіх українців, одне бажання: щоб скоріше закінчилась війна, щоб люди жили як і раніше у мирі та злагоді.
Віра Барабан
Віра Барабан, селище Захарівка
– На жаль, цінності та радості зараз змінилися. Клята війна, яка триває вже понад два з половиною роки, навчила нас щодня дякувати нашим воїнам за захист України, за те, що ми тут, у Захарівці, можемо спокійно жити, спати, працювати. Ми навчилися співпереживати, навчилися підтримувати один одного.
Дуже корисно сьогодні – вміти радіти дрібничкам. Помічати якісь світлі речі у важкий для нас період та показувати це іншим. Приміром, для мене набиякою радістю є те, що я прокинулась жива і здорова та ніхто з рідних і знайомих не загинув...
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
