«Анаконда» таку назву отримала величезна сітка, яку плетуть у Балті для ЗСУ. Її розмір - 1500 м2 і призначена вона для ППО Одещини.
А почалося все з того, що режисерка театралізованих заходів Центру культури та дозвілля Анни Грабован, яка разом з колегами (спочатку з села Обжилого) організувала ціле виробництво з плетіння сіток. Створили групу у Вайбері «Сіточки у Балті», постійно оновлюють звернення до мешканців громади із закликами по допомогу: хто може стати спонсором, а хто - зробити внесок у спільну справу власною працею.
Анна Грабован з основою для сітки
Причому тут Обжиле?
А при тому, що в Обжильському будинку культури з першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну не припиняють плести сітки. За словами ініціатора ідеї, директора Обжильського будинку культури Василя Лопатюка, перша захисна сітка була сплетена на основі футбольної. Вчилися не тільки на власних помилках:
Директор Обжильського будинку культури Василь Лопатюк
«Розпитували старших - хто вже не перший раз займався сітками. Потім трошки краще стали плести. Вже два роки, Слава Богу, не покидаємо, - розповів Василь Лопатюк. - Спочатку плели постійні три, чотири, п'ять людей. А потім вони почали розповідати про це іншим односельцям. І люди підтягуються. Матеріал спочатку зносили свій, хто що міг. А потім зрозуміли, перейшли на флізелін».
Чому замінили звичайну тканину на флізелін? Досвід використання сіток військовими, з якими тримають постійний зворотний зв'язок, показав, що легкий флізелін набагато практичніший у бойових умовах. За словами одного із захисників, є завдання, коли треба швидко згорнутись-розгорнутись і важкі, об'ємні та цупкі сітки стають проблемою:
«Вони важчають від снігу та обмерзають, часто набирають в себе вологу. Зазвичай рвуться через брак часу виплутувати їх з гілля. А сітки з флізеліну - легка, має малий об'єм. Легкість - це основна перевага: дотягнути сітку до позицій значно легше, якщо її вага мінімально можлива, бо іноді до позицій треба йти пішки й запаси на тиждень тягнути на собі. Є багато речей, які треба маскувати, тому варто розуміти спершу завдання. А вони у всіх різні. Але для тривалого маскування постійних нерухомих об'єктів, сітка – шикарна».
Флізелін, як і основу доводиться закуповувати. Тому в Обжилому зраділи, коли в Балті простягнули руку допомоги.
Прийшло чергове замовлення для виготовлення сітки
Так народилась команда «Сіточки в Балті»
Анна Грабован каже, що все почалося, коли на черговій нараді клубних працівників дізналась, що в Обжилому з початку повномасштабного вторгнення продовжують плести сітки й у спеку, й у холодному приміщенні. Тож вона поцікавилась у свого колеги - директора Обжильського будинку культури Василя Лопатюка чим може допомогти:
Анна Грабован
«На черговій нараді клубних працівників я запитала Василя Лопатюка: чим ми можемо йому допомогти? Тому що дізналися, що сітки плетуть у своєму холодному будинку культури. І він сказав: можете нам нарізати тканину, але її треба купити, бо вже немає. Залишилась лише основа, яку закупили благодійники. Щоб придбати тканину ми оголосили збір коштів. І люди допомогли! Коли прийшов перший наш спанбонд (флізелін), скликали охочих до кінотеатру, на допомогу. На щастя, відгукнулося чимало, почали нарізати тканину. Приходили різні люди. Навіть військові, які були у відпустці. І жінка, у якої чоловік-військовий пропав безвісти. Сказала: “Я всюди йду допомагати, свічки заливаю… Побачила оголошення в Інстаграмі, що тут плетуть сітки, прийшла й вам допомогти”. Потім ми зрозуміли, що можемо не лише нарізати тканину, а й плести з неї сітки. Відкрили ще один збір, замовили основу, ще - спанбондів (флізерін). Зробили каркас і почали працювати. У нас є графік. Створена зручна для користування спільнота «Сіточки у Балті» у Вайбері. Кожен подивитися, чи є вільні місця, записатися і приходити до кінотеатру «Родина» плести».
***
Тепер сітки плетуть організовано — всі разом: мешканці Балти, Обжилого, Лісничівки. Сінного, Саражинки. Оголошують збори на тканину, основу для сіток, обмінюються, допомагають один одному. А потреба у сітках дуже велика.
Процес безперервний, як у мурашнику
Люди приходять щодня до кінотеатру плети сітки. Хто – на годину в обідню перерву, хто на кілька годин. Кожен вчиться плести самостійно, передаючи досвід «новачкам» та постійно змінюючи один одного. Іноді це нагадує мурашник, де кожен знає, що йому робити. І у кожного тут є робота: хто кроїть тканину, хто нарізає її, а хто плете сітку.
За словами балтянки Олени Храпенко, у кожного, хто сюди приходить, думка про перемогу, про допомогу нашим захисникам:
Олена Храпенко - посередині
«Сподіваємося, що наша праця хоч якось допоможе нашим захисникам, хоч трохи захистить, хоч одне життя врятує, і то ми будемо цьому раді, - розповіла вона. – Чимало з нас приходить мало не щодня: хтось приходить вранці, хтось після обіду, а хтось – у свою обідню перерву (ті, хто працює). Слава Богу, що небайдужих у нас дуже багато! Навчалися самі плести. Вчилися на помилках, дивилися відео в YouTube, Аня (Грабован – ред.) показувала. А потім приходили новенькі, ми вже їм передавали свій досвід. Тут багато розуму не треба, головне, щоб пробілів не було. Кожен розуміє, що слово "захисний" говорить само за себе – не повинно бути пропусків. Тому кожен (кожна), хто плете, відчуває себе павучком, старається якнайщільніше зробити цю сіточку, щоб нічого не проглядало, нічого не викривало позиції наших хлопців».
Процес плетіння сітки. Працюють студенти
Люди приходять, тому що відчувають у цьому потребу. Не залишаються осторонь й студенти Балтського педагогічного коледжу та професійно-технічного училища, які також намагаються знайти вільний час між парами й прийти на допомогу. Вони хочуть допомагати, бо в них є знайомі, друзі, в когось тато, в когось брат служать. Тому хочуть бути причетними до цієї справи, наближаючи перемогу.
Ксенія Заборська, голова студентської ради Балтського педагогічного коледжу
Ксенія Заборська, голова студентської ради Балтського фахового педагогічного коледжу, каже, що її пропозицію брати участь у плетінні сіток підтримали всі студенти:
«Це наше було спільне рішення. Ми багато допомагаємо: донатимо на Збройні сили України. Але, коли ти сам працюєш над сіткою, особливо, коли плетеш її верхній ряд відчуваєш, що у тебе затерпають руки. І це маленька частина того, що відчувають наші військові, - пояснила вона. - Тому ми вирішили, по можливості, щодня ходити сюди, коли немає пар. У нас кожна група закріплена за певним днем. Все студентство, весь коледж бере в цьому участь. Адже важливо не просто донатити, а саме своїми руками робити велику справу».
Першокурсниця Влада Гліган прийшла вперше і також поділилась враженнями:
Влада Глінган
«Для нас це був новий досвід. Ми ніколи в житті не плели сітки. Але ти це робиш своїми руками, ти допомагаєш нашим хлопцям, які на передовій захищають нас. Ми маємо бути їм вдячні, тому що ми можемо хоч так висловити свою вдячність. Щоб вони розуміли, що ми - з ними, ми не забуваємо, що вони за нас там, в окопах, мерзнуть, під палючим сонцем влітку ризикують своїм життям заради нашого майбутнього. Так, ми можемо насправді показати, що ми вміємо, що ми можемо, що ми - сильна і незалежна нація».
«Анаконда», «Котигорошок», «Мавка» та інші
З 19 грудня 2023 року єдина команда «Сіточки в Балті», а це понад 160 учасників, виготовила вже понад 30 «малих» сіток різного розміру та кольору (залежно від потреб та погодних умов). Цікаво, що віднедавна почали ще й імена сіткам вигадувати. Першою стала «Анаконда», над якою «Сіточки у Балті» працюють вже не один день. Протягом 12 діб виготовили тільки четверту частину. Але нею можна вкрити велику залу кінотеатру.
***
За словами Анни Грабован, за таке велике замовлення від сил ПВО Одещини, ніхто не брався. А балтяни взялися допомогти.
«Ми плетемо велику сітку – тридцять метрів в ширину та п'ятдесят – у довжину. Для того, щоб ППО Одещини могли прикривати свої позиції. Це таке індивідуальне замовлення. Ми працюємо над цією сіткою, тому що ніхто не брався за таку велику. Дійсно, на неї треба чимало витрати й фінансів і зусиль. Але ми звернулись до наших балтян, щоб допомогли фінансово. І люди допомагають: хто п'ятдесят, хто – сто, хто - тисячу гривень перераховують. Було, що й десять тисяч передали».
За словами Анни Грабован, «Анаконда» - лише четверта частина гігантської сітки. Інші три чверті будуть теж окремо плестися і кожна матиме свою назву.
Також плетуть паралельно й менші сітки. Нещодавно на передову була відправлена сітка з іменем «Котигорошок», нині доплітають «Мавку». Назви - символічні, адже їх ініціаторки щиро вірять: як корабель назвеш, так і попливе. Тому і сміливий, непереможний «Котигорошок» і лісова захисниця «Мавка» обов’язково допоможуть нашим воїнам бути ще сильнішими.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
