Відносно недавно, з 2005 року, в Україні з’явився статус «діти війни». Він поширються на тих, кому на час завершення Другої світової не виповнилося 18 років. Нині ми маємо нове покоління дітей війни, у маленьких українців 24 лютого 2022 року вкрали дитинство.
Що пережили і переживають діти в окупації – важко уявити їхнім ровесникам, що мешкають у містах та селах, в які завдяки нашим Збройним силам не ступала нога російського фашиста. Але і їм також не солодко – вони живуть у нескінченному стресі. Виття сирен, постійна стривоженість дорослих, навколо – думки і розмови про війну, новини про вибухи, бої, смерті, поховання героїчно загиблих земляків, а то й родичів, батьків – у такому світі проходить їхня пора життя, яка мала би бути найщасливішою – дитинство.
Як і чим можна сьогодні підтримати дітей? Що може повернути прекрасні барви їхньому дитинству? Чим зміцнити дух маленьких українців? Про це наша розмова з директором Кодимської дитячої школи мистецтв Олександром Миколайовичем Олійником.
Олександр Олійник з Іванною Калініченко
Музика – то наша панацея, яка гоїть зранені душі та додає нам сили
«Сьогодні часто можна почути хибну, як на мене, думку про те, що мистецтво, творчість під час війни не на часі. Навпаки, вони потрібні зараз як ніколи, адже це – прояви українського духу, його сили і незламності. У всі віки, у найважчі часи пісня, музика для українців були підтримкою, засобом зцілення та мотивацією до життя, – вважає Олександр Миколайович. – Якщо ж говорити про дітей, то хіба існує краща альтернатива антистресових засобів, ніж творчість? Музика завжди благодійно впливає на людину, її настрій, психологічний стан, тож зараз вона особливо актуальна».
Директор школи зауважує, що зайняття мистецтвом, проте, – це не відгороджування від реальності, а процес акумулювання у ній власних сил, аби надихати й інших.
«Згадуючи Другу світову, можна навести приклад, як підіймали бойовий дух солдатів на передовій концерти, наприклад, Клавдії Шульженко… Кажучи про українство, як не згадати пісню, яка стала гімном Січових Стрільців і сьогодні зазвучала по всій Україні, – «Ой, у лузі»? Українці завжди у важкі часи потребують потужної музики – така природа нашого духу. Музика – то наша панацея».
Допомога вихованців Школи мистецтв воїнам ЗСУ
Для вихованців і викладачів Школи мистецтв особливо важливо те, що, продовжуючи свою роботу, вони отримують можливість долучатися до найактуальнішої всенародної справи – допомагати Збройним силам України.
«Скільки благодійних заходів за два роки було організовано відділом культури і туризму міської ради – серед них не було жодного, у якому не брали б участь педагоги та учні Школи мистецтв, – з гордістю каже Олександр Миколайович. – Відчуття, що ми робимо свій внесок у Перемогу, додає наснаги учасникам таких заходів та водночас надихає глядачів.
Звичайно, неможливо сказати, скільки коштів для ЗСУ під час концертів зібрано саме працівниками та вихованцями Кодимської школи мистецтв, адже це спільні акції усіх представників культурної сфери громади. Але внесок наш досить вагомий і, я впевнений, що завдяки йому збережено не одне життя наших захисників, зроблено не один крок до перемоги».
Хореографічний ансамбль "Юність" виступає перед захисниками
Крім того, у Школі мистецтв регулярно організовуються благодійні заходи, діти виготовляють малюнки для воїнів, пишуть їм листи вдячності. На зібрані кошти Школа закупляє ліки для наших військових. Юні обдарування Кодимщини почуваються причетними до боротьби за незалежність, за власне майбутнє.
Випуск за випуском, покоління за поколінням – край не біднішає на таланти
Разом з тим, викладачі Кодимської дитячої школи мистецтв, попри війну, продовжують виконувати свою місію – сіють розумне, добре, прекрасне і вічне. І добре, що цим зернам є де проростати, адже Кодимщина завжди була і залишається багатою талантами. Тож у стінах школи завжди вистачає учнів – як з Кодими, так і практично з усіх сіл громади.
«Кожна дитина – обдарована Богом, – переконаний директор. – І головне для батьків – не сумніватися в цьому, а виявити обдарування та направити його в правильне русло. Для когось це може бути спорт, для когось – мистецтво. Мене інколи дивують батьки, які кажуть: «Який сенс віддавати дитину до школи мистецтв, адже все одно вона не стане музикантом чи танцівником світового рівня?».
- По-перше, ніхто достеменно не знає, що зможе дитина в майбутньому.
- По-друге, просто дайте їй шанс спробувати!
- По-третє (і це головне), хіба сенс творчості в тому,щоб стати зіркою всесвітнього рівня? Ні, сенс творчості – у самій творчості, адже вона розвиває дітей як культурно, так інтелектуально, відкриває перед ними світ чудових відчуттів, робить їх емоційно зрілими. Крім того, праця над собою дисциплінує, вчить наполегливості, дає прагнення досконалості, творчого росту, перемог».
Вихованці Школи мистецтв
До речі, перемог в учнів Школи мистецтв надзвичайно багато. Вони беруть участь у найрізноманітніших конкурсах, оглядах, фестивалях різного рівня, а часто й перемагають. Передусім це хореографічний колектив «Юність», який створила ще в 1995 році Людмила Басько.
Хореографічний ансамбль "Юність"
У 2007 році йому було присвоєно звання «Зразковий», яке він періодично підтверджує. Ансамбль на обласних конкурсах стало посідає призові місця. (Щоб детальніше ознайомитися з історією та творчістю цього колективу, дивіться відео).
Хоровий колектив "Дзвіночки"
Неабиякою популярністю користується також хоровий колектив «Дзвіночки», керівником якого вже понад 20 років є Жанна Буйденко. На огляді-конкурсі шкіл естетичного виховання Одеської області цей колектив у 2016 році здобув І місце.
Вокальний ансамбль викладачів школи «Мелодія» існує з часів заснування школи. Цей колектив у складі Анжели Кондратьєвої (чия мама Валентина Петруня була засновником і керівником ансамблю), Ірини Санцевич, Анастасії Павлюк та Олени Подольської, завжди винагороджується гучними оплесками глядачів.
Постійна концертна діяльність, різноманітний репертуар та високий рівень виконавської майстерності кожного з цих колективів дали їм змогу завоювати глядацькі симпатії та любов мешканців громади.
***
Пишаються викладачі своїми випускниками, які нині продовжують музичну освіту в закладах культури та мають успіхи у навчанні та творчих змаганнях: Володимиром Барановським, Данілом Кейдалюком, Владиславом Тарногородським, Нікітою Муканом, Віталієм Адаховським та Віталіною Адаховською, Анастасією Заворотною, Олесею Хілобок, Ольгою Несторовською та іншими.
Учні школи щороку беруть участь в територіальних конкурсах у Балті та Подільську, де також отримують визнання та нагороди за чудові виступи.
Випускники 2023 року
Яскравими зірочками сяють на концертних сценах сьогодні такі юні обдарування як Олександр Забаленний, Маргарита Пушкар, Саліма Варварюк, Максим Ковтун, Єва Ліщенюк, Ірина Чорна, Катерина Цвігун, Анна і Христина Худинець та багато-багато інших учнів.
Концерт викладачів. 2017 рік
За всю історію існування Кодимська дитяча школа мистецтв дала «путівку в життя» близько 600 вихованців, багато з яких – близько 20-ти відсотків – продовжили свою мистецьку освіту в спеціалізованих педагогічних і культосвітніх закладах та працюють в різних куточках України та за кордоном: Євген Могилівський, Оксана Тужанська, Олександр Гуменюк, Дмитро Варфоломєєв, Ірина Сільницька, Анастасія Бойченко, Юлія Шевченко, Юрій Савенков, Юрій Следь та інші.
.
Школа вчителем стоїть: сторінки історії закладу
Одним з випускників закладу, до речі, був і його директор Олександр Миколайович Олійник. Закінчивши музичну школу у 1973-му році (це був другий випуск з часу заснування школи), він вступив до Одеського Державного музичного училища і вже в 1977-му повернувся в школу вже викладачем по класу баяну, але не надовго – того ж року був призваний до армії.
Після служби Олександр Миколайович заочно закінчив Одеський Державний педагогічний інститут ім. К.Д. Ушинського, продовжуючи працювати, і у 1988-му був призначений на посаду директора закладу та працює на цій посаді до сьогодні – в його трудовій книжці зазначене одне за все життя місце роботи.
Серед викладачів чимало людей, настільки ж відданих професії та Школі мистецтв, які присвятили їй все або майже все життя: Людмила Басько, Анжела Кондратьєва, Галина Яценко, Жанна Буйденко, Алла Косаренко, Наталія Шеремет, Владислав Кейдалюк. Майже всі вони – випускники Кодимської дитячої школи мистецтв.
Анжела Кондратьєва, Наталія Шеремет і Жанна Буйденко на День вишиванки
Директор пишається також гідною зміною: Анастасією Павлюк та Оленою Подольською.
Анастасія Павлюк з учнями на День вишиванки
А історія школи сягає корінням у 1965 рік. Тоді в Кодимі почала працювати філія Котовської музичної школи, яку на той період очолював Володимир Васильович Шлікер – перший директор закладу.
Уже в 1969 році школа стала самостійною, але виникли проблеми з приміщенням. З дітьми доводилося працювати в кабінетах Будинку культури та Будинку піонерів. Завдяки керівництву району почалась перебудова літнього кінотеатру під приміщення дитячої музичної школи, внаслідок чого у 1972-му році заклад отримав приміщення.
У цей період директором було призначено Андрія Андрійовича Петруню, який очолював школу 17 років і наступником якого став його учень Олександр Миколайович Олійник.
Приміщення школи вже на той час стало замалим для забезпечення навчального процесу. До того ж, воно було вологим і холодним, адже будівля практично не мала фундаменту. Тож довелося розпочати перебудову та зробити капітальний ремонт будівлі колишньої ЗОШ №3 під приміщення Дитячої музичної школи. Завдяки реконструкції воно набуло прийнятного естетичного вигляду, а педагогічний колектив був забезпечений всім необхідним для ведення навчального процесу.
Постійна ведуча, організаторка, режисерка Анастасія Павлюк
У 1988-1989-му році в школі відкрилось два нових відділення: хореографічне та образотворчого мистецтва. Першими сформували групи викладачі Іван Латул і Петро Козловський.
Минуло майже 30 років перш ніж Кодимська дитяча музична школа перейшла в нову будівлю, де до цього часу навчаються діти, працюють викладачі: в теплих затишних класах, з гарною базою для забезпечення навчання.
Викладачка Наталія Шеремет
«Згадуючи історію школи, я хотів би сьогодні подякувати від імені колективу працівників та особисто від себе людям, які багато років тому зробили свій внесок у становлення нашого закладу, посприяли створенню міцної матеріально-технічної бази», – каже Олександр Олійник та адресує добре слово діяльним людям того часу: Степану Шутяку, Тамарі Поповій, Леоніду Ковальчуку, Зої Поронік, Миколі Царьову, Петру Лохвичу, Петру Козачку, Борису Пушкарю, Петру Андреєву, Володимиру Козяру та всім, хто не стояв осторонь вирішення проблем школи і допомагав чим міг.
Особливо тепло директор відгукується про Бориса Миколайовича Пороніка – на той час заступника голови районної ради народних депутатів, який не просто допомагав, а був центром координації всієї роботи з реконструкції будівлі та організації всіх процесів.
У 1993-му році заклад набув нового статусу – Дитяча Школа мистецтв. На жаль, відділення образотворчого мистецтва не прижилося через відсутність дипломованих викладачів, тож у 2003-му довелось його закрити.
Педагогічний колектив Кодимської Школи мистецтв
Олександр Миколайович на завершення розмови резюмує:
«Школа – це не тільки стіни та приміщення з меблями. Насамперед це дух, пам'ять, традиції, наступність поколінь. Це ті педагоги, які щодня сіють в дитячих душах прекрасні зерна і для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки.
А сьогодні нашим учням та викладачам я хочу побажати незламності у їхніх витончених творчих душах, переможних пісень під мирним небом України, щасливого майбутнього».
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
